Глава VI
НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

Стаття 85. Норми праці

Норми праці - норми виробітку,часу, обслуговування, чисельності - встановлюються для працівників відповіднодо досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.

В умовах колективних форморганізації та оплати праці можуть застосовуватися також укрупнені і комплекснінорми.

Норми праці підлягають обов'язковійзаміні новими в міру проведення атестації і раціоналізації робочих місць,впровадження нової техніки, технології та організаційно-технічних заходів, якізабезпечують зростання продуктивності праці.

Досягнення високого рівнявиробітку продукції окремим працівником, бригадою за рахунок застосування звласної ініціативи нових прийомів праці і передового досвіду, вдосконаленнясвоїми силами робочих місць не є підставою для перегляду норм.

(У редакції Указу ПрезидіїВерховної Ради
 Української РСР від 27.05.88 р. N 5938-XI)

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙКОМЕНТАР
до статті 85 Кодексу законів про працю України

1. Інститут нормуванняпраці ще при соціалізмі, коли контроль за законністю в трудових відносинахздійснювався більш задовільно, характеризувався найістотнішим відривом правовихнорм від життя. Норми права, які стосувались нормування праці, існували багатов чому самі по собі, а суспільні відносини, які ті норми покликані булирегулювати, - самі по собі. Та й самі правові положення, що регулювалинормування праці, були суперечливими. З одного боку, вони встановлювалипублічно-правові та імперативні норми. З іншого, - основний нормативний акт,присвячений нормуванню праці, у доступній для огляду ретроспективі завждиназивався рекомендаціями.

Україна одержала в спадщинупрактику соціалістичного правового регулювання нормування праці. Основніправові норми з питань нормування праці зосереджені в розділі Кодексу законівпро працю, що коментується. За період незалежності України до цієї главивносилися зміни два рази. Зокрема, Законом від 5 липня 1995 року з Кодексузаконів про працю виключена стаття 93, яка визначала порядок вирішеннярозбіжностей, які виникають при встановленні та перегляді деяких норм праці. Узв'язку з цим колективні трудові спори з приводу встановлення, зміни, переглядута скасування норм праці стали розглядатися в порядку, встановленому для цієїкатегорії спорів, а індивідуальні трудові спори із зазначених питань -відповідно до законодавства, яке регулює порядок розгляду цих спорів (на цей часв Україні вже не діяло союзне Положення про порядок розгляду трудових спорів,яке допускало розгляд у порядку, встановленому для індивідуальних трудовихспорів, лише спорів про застосування умов праці, а не про їх встановлення).

2. На 1995 рік векономіці України стали констатувати наявність руйнівних процесів у системінормування праці. Визнавалося, що на обстежених Міністерством праціпідприємствах нормування праці було залишено на розсуд керівників підприємств.На більшості зазначених підприємств норми праці не переглядалися більше 10років, а на окремі роботи вони і взагалі були відсутні.

За таких умов 20березня 1995 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про заходищодо поліпшення нормування праці в народному господарстві". Незабаром, 19квітня 1995 р. колегія Міністерства праці України ухвалила Рекомендації щодонормування праці в народному господарстві (далі в межах коментарю до цієї главиКодексу законів про працю - Рекомендації). 7 липня 1995 р. наказом Міністерствастатистики України затверджена Інструкція про складання підприємствами звітупро виконання норм виробітку та стан нормування праці за формою N 4-ПВ. Такбула сформована чинна в наш час в Україні система правового регулюваннянормування праці.

3. Органомфункціонального управління у сфері нормування праці є Міністерство праці тасоціальної політики України. У прийнятому Президентом України Указі "Проутворення Міністерства праці та соціальної політики України" (ст. 3) зацим Міністерством визнане право брати участь у реалізації державної політики усфері нормування праці. З урахуванням цього п. 3 Положення про Міністерствопраці та соціальної політики України серед головних завдань Мінпраці називаєрозробку та здійснення заходів, які мають на меті вдосконалення нормуванняпраці, розробку та затвердження міжгалузевих і галузевих норм і нормативівзатрат праці. Право цього Міністерства брати участь у реалізації державноїполітики у сфері нормування праці, виконанні завдання здійснення заходів зметою вдосконалення нормування праці означає і право видання нормативних актівз названих питань. У складі Міністерства праці та соціальної політики Українистворено Національний центр продуктивності, до завдань якого входитьвдосконалення системи нормування праці, впорядкування всієї сукупностінормативних матеріалів з нормування праці.