|
Глава V
ЧАС ВІДПОЧИНКУ Стаття 66. Перерва для відпочинку і харчування Працівникам надається перервадля відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва невключається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повиннанадаватись, як правило, через чотири години після початку роботи. Час початку і закінченняперерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Працівники використовують часперерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи. На тих роботах, де через умовивиробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути наданаможливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок імісце приймання їжі встановлюються власником або уповноваженим ним органом запогодженням з виборним органом первинної профспілкової організації(профспілковим представником) підприємства, установи, організації. (Із змінами, внесеними згідноз Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 24.01.83 р. N 4617-X;
Законом України від 10.07.2003 р. N 1096-IV) НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙКОМЕНТАР
до статті 66 Кодексу законів про працю України 1. Перерви длявідпочинку і харчування не включаються в робочий час. Їх тривалість не повиннаперевищувати двох годин. Якщо тривалість перерви перевищує 2 години, цеозначає, що робочий день (зміна) поділений на частини. А поділ робочого дня(зміни) на частини допускається відповідно до ст. 60 КЗпП лише у випадках,передбачених законодавством. Мінімальна тривалістьперерви для відпочинку і харчування законодавством не встановлена. Їївизначення відноситься до компетенції трудового колективу, уповноваженоговирішувати це питання при затвердженні правил внутрішнього трудовогорозпорядку, або сторін колективного договору, оскільки в ньому можутьпередбачатись відповідні умови. Однак не можна вважати, що трудовий колектив чисторони колективного договору повністю вільні у визначенні мінімальноїтривалості перерви для відпочинку і харчування. Очевидно, її тривалість повиннабути такою, щоб перерва виконувала своє призначення: за час перерви працівникиповинні встигнути відпочити і прийняти їжу. Поширена практика наданняпрацівникам перерви для відпочинку і харчування тривалістю одну годину, що, нанашу думку, не виправдує себе через відсутність на більшості підприємств умовдля ефективного використання часу перерви з метою відпочинку. 2. Правило частинипершої ст. 66 КЗпП про те, що перерва для відпочинку і харчування повиннанадаватися через чотири години після початку роботи, не є імперативним. Привстановленні конкретного часу початку і закінчення перерви в місцевих правилахвнутрішнього трудового розпорядку від цієї норми можуть допускатисяобґрунтовані відхилення. 3. У статті, щокоментується, спеціально зазначається право працівників використовувати часперерви для відпочинку і харчування на свій розсуд, у тому числі і відлучатисяз місця роботи. Залишати територію підприємства під час перерви працівник такожмає право за умови, що він зможе повернутися до місця виконання трудовихобов'язків до моменту закінчення перерви. 4. Частина четверта ст.66 КЗпП зобов'язує власника надавати працівникові можливість вживання їжіпротягом робочого часу на тих роботах, де за умовами виробництва установитиперерву неможливо. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжівизначається власником за погодженням з виборним органом первинноїпрофспілкової організації. В силу ст. 7 Закону "Про колективні договори іугоди" це питання може бути вирішене і в колективному договорі.
|
