Стаття 65. Граничні норми застосування надурочних робіт

Надурочні роботи не повинніперевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і120 годин на рік.

Власник або уповноважений ниморган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника.

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 65 Кодексу законів про працю України

1. Частина першастатті, що коментується, встановлює граничну кількість надурочних робіт дляодного працівника. Протягом будь-яких двох календарних днів підряд надурочніроботи не повинні перевищувати чотирьох годин. У розрахунку на рік граничнатривалість надурочних робіт не може перевищувати 120 годин.

2. Обмеження кількостінадурочних робіт щодо кожного працівника окремо припускає необхідність облікунадурочних робіт кожного працівника. Типова форма первинного обліку П-15"Список осіб, які працювали в надурочний час" затверджена наказомМіністерства статистики України. Вона повинна використовуватися для облікунадурочних робіт.

3. Оскільки ст. 65 КЗпПє нормою прямої дії, яка не передбачає винятків, варто визнати такими, що немають сили, ті норми підзаконних актів Союзу РСР, які більшою мірою, ніж ст. 65КЗпП, обмежували можливість проведення надурочних робіт (мається на увазі п. 18Положення про робочий час і час відпочинку працівників залізничного транспортуі метрополітенів; п. 11 Положення про робочий час і час відпочинку плаваючогоскладу суден річкового флоту; п. 8 Положення про робочий час і час відпочинкуплаваючого складу суден морського флоту тощо).

Ненормований робочий день

4. У главі IV Кодексузаконів про працю, присвяченій робочому часу, поняття "ненормованийробочий день" взагалі не вживається. Однак у главі V КЗпП "Часвідпочинку" говориться про додаткову відпустку працівникам з ненормованимробочим днем. Закон "Про відпустки" також передбачає наданнядодаткової відпустки працівникам з ненормованим робочим днем. Отже,ненормований робочий день - це правова конструкція, яка сьогодні визнаєтьсязаконодавством.

5. У період соціалізмусклалося певне, в принципі, виправдане трактування ненормованого робочого часу,хоча досить чіткого визначення цієї категорії законодавство не давало. Основоюдля розуміння ненормованого робочого часу було зазначення, яке містилося в п. 2постанови Ради Міністрів СРСР від 29 вересня 1953 р.: адміністрація установ,підприємств, організацій має право залучати працівників з ненормованим робочимднем до роботи в надурочний час лише у виняткових випадках і не вправі напередзобов'язувати їх працювати за особливим розпорядком понад робочий день (зміну).Таке правило міститься й у Рекомендаціях про порядок надання працівникам зненормованим робочим днем щорічної відпустки за особливий характер праці:"На працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений напідприємстві, в установі, організації режим робочого часу. У зв'язку з цимвласник або уповноважений ним орган не має права систематично залучатипрацівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановленутривалість робочого часу" (п. 4). Водночас допускається в разінеобхідності залучення цієї категорії працівників до роботи понад нормальнутривалість робочого часу (п. 1 названих Рекомендацій). Це обумовлено тим, щоміра праці при ненормованому робочому дні визначається не тільки тривалістюробочого часу, а й колом обов'язків та обсягом виконуваних робіт, навантаженням(там же).

Водночас у названихРекомендаціях міститься і ширше розуміння ненормованого робочого дня. У п. 3Рекомендацій зазначається те, що додаткова відпустка працівникам з ненормованимробочим днем надається як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступіньнапруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичноговиконання службових обов'язків понад установлену тривалість робочого часу. Слідвизнати, що такий висновок цілком відповідає ст. 8 Закону "Провідпустки", яка встановлює працівникам з ненормованим робочим днемдодаткову відпустку саме за характер роботи, а не тільки за роботу понадустановлену тривалість норми робочого часу. Таким чином, при визначенні тривалостівідпустки працівникам з ненормованим робочим днем за особливий характер роботинеобхідно враховувати всі перелічені фактори. Чисто арифметичний підхід -кількість днів додаткової відпустки повинна відповідати кількості годин роботипонад норму робочого часу протягом року - був би неправильним.

6. Правова конструкціяненормованого робочого дня стосується робочого дня. Отже, в Україні не діє яктакий, що суперечить законам України, п. 5 постанови НКП СРСР "Пропрацівників з ненормованим робочим днем", який допускає встановлення втрудових, колективних договорах, правилах внутрішнього трудового розпорядкувипадків, коли працівники з ненормованим робочим днем можуть залучатися дороботи у вихідні та святкові дні без надання встановлених законодавствомкомпенсацій на випадок проведення надурочних робіт.

Виходячи з такогорозуміння ненормованого робочого дня, п. 2 Рекомендацій не допускаєзастосування цієї правової конструкції щодо працівників, зайнятих неповнийробочий день. Водночас Рекомендації допускають застосування ненормованогоробочого дня щодо працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня,однак повного робочого дня.

7. Встановленняспеціальної компенсації працівникам за ненормований робочий день (додатковавідпустка) означає, що будь-якими пільгами при ненормованому робочому дні(право приходити на роботу пізніше встановленого часу початку роботи абопокидати роботу раніше) працівник не користується.

8. Втратив правовезначення перелік працівників, для яких може встановлюватися ненормованийробочий день, що давався у постанові НКП СРСР "Про працівників зненормованим робочим днем". Однак замість цієї постанови категоріїпрацівників, для яких може встановлюватися режим ненормованого робочого дня,були визначені в Рекомендаціях про надання працівникам з ненормованим робочимднем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці. Рекомендаціїзатверджені наказом Міністерства праці від 10 жовтня 1997 року N 7, однак уМіністерстві юстиції не реєструвалися. Отже, сили нормативно-правового актавони не мають.

Пункт 5 Рекомендаційдопускає можливість застосування режиму ненормованого робочого дня для всіхкатегорій працівників (керівників, спеціалістів і робітників). Тут не названіслужбовці, які не відносяться до категорії спеціалістів. Однак і ця категоріяпрацівників може працювати на умовах ненормованого робочого дня. Конкретнішекатегорії працівників, для яких може встановлюватися ненормований робочий день,визначаються так:

- особи, робочий часяких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості;

- особи, якірозподіляють час для роботи за своїм розсудом;

- особи, праця яких непіддається точному обліку в часі. Можна погодитися з тим, що де-факто дійснотакі роботи існують, однак законодавство, що стосується внутрішнього трудовогорозпорядку, робочого часу, не передбачає таких випадків, щоб робочий час точноне враховувався.

9. Затвердження списківпосад, робіт і професій працівників з ненормованим робочим днем провадиться приприйнятті колективного договору, угоди. Списки повинні безпосередньо вноситисяв зміст угод, колективних договорів або додаватися до них.

Якщо список працівниківз ненормованим робочим днем внесено до галузевої чи регіональної угоди (абозатверджено у вигляді додатка до нього), на підприємстві (у колективномудоговорі) такий список може бути тільки розширено. Його звуження означало бпогіршення становища працівників порівняно з угодою і суперечило б ст. 16 КЗпПі ст. 5 Закону "Про колективні договори і угоди". Внесення списку працівниківз ненормованим робочим днем до угод, передбачене ст. 8 Закону "Провідпустки", зовсім не тотожне затвердженню міністерствами та іншимицентральними органами виконавчої влади за погодженням з відповідними галузевимипрофспілками орієнтованих переліків робіт, професій і посад з ненормованимробочим днем. Затвердження таких переліків Законом "Про відпустки" непередбачено. Надання зазначеним органам такого права Рекомендаціями про порядокнадання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпусткиза особливий характер праці означає, що зазначені переліки можуть мати тількиметодичне значення.

10. Список професій,посад працівників з ненормованим робочим днем із зазначенням конкретноїтривалості відпустки затверджується на підприємстві як додаток до колективногодоговору. У межах встановленої семиденної тривалості розглянутої додатковоївідпустки і з урахуванням ст. 5 Закону "Про колективні договори іугоди", яка забороняє трудовими договорами погіршувати становищепрацівників порівняно з колективним договором, тривалість такої відпустки можевизначатися трудовим договором.

11. Працівник зненормованим робочим днем може бути залучений власником до роботи післязакінчення робочого дня встановленої тривалості. Таке розпорядження власникапрацівник зобов'язаний виконувати. Його невиконання кваліфікується як порушеннятрудової дисципліни.

Закон не вимагає, щобпрацівники з ненормованим робочим днем залучалися до роботи після закінченняробочого дня тільки з тих підстав, які встановлені для застосування надурочнихробіт (ст. 62 КЗпП). Робота працівника з ненормованим робочим днем післязакінчення робочого дня не є надурочною роботою. Водночас для залученняпрацівників з ненормованим робочим днем до роботи понад норму робочого часунеобхідні підстави (виробнича необхідність, інші виняткові обставини).

12. Обов'язокпрацівника з ненормованим робочим днем виконувати роботу після закінченняробочого дня може випливати не лише з розпорядження власника про це, але й бутиобумовлена необхідністю своєчасного виконання роботи, визначеної трудовимдоговором. У виправдання несвоєчасного виконання роботи працівник не можепосилатися на те, що протягом встановленої тривалості робочого часу віноб'єктивно не міг виконати непомірно великий обсяг роботи. У необхідних випадкахпрацівник з ненормованим робочим днем повинен за власною ініціативою продовжитироботу і тоді, коли закінчився робочий день відповідно до правил внутрішньоготрудового розпорядку чи графіка змінності.

13. Якщо працівниквнесений до переліку працівників з ненормованим робочим днем і користуєтьсяправом на додаткову відпустку, він повинен час від часу залучатися до роботипісля закінчення встановленої тривалості робочого часу. Тому при вирішенніпитання про включення конкретних посад, робіт і професій до Списку посад, робіті професій, де працівники мають право на додаткову відпустку у зв'язку зненормованим робочим днем, повинна враховуватися реальна потреба в залученнівідповідних працівників до роботи після закінчення встановленої тривалості робочогодня. Додаткова відпустка працівникам з ненормованим робочим днем - це небезпідставна пільга для працівників, а спосіб компенсації періодичногопереробітку понад норму робочого часу та інших особливостей характеру роботи.При вирішенні питання про внесення відповідних посад, робіт і професій дозазначеного Списку, при визначенні тривалості додаткової відпустки заненормований робочий день, варто враховувати, що за наявності підстав і здодержанням встановленого порядку працівники з ненормованим робочим днем такожможуть залучатися до виконання надурочних робіт.