Стаття 62. Обмеження надурочних робіт

Надурочні роботи, як правило,не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалістьробочого дня (статті 52, 53 і 61).

Власник або уповноважений ниморган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, щовизначаються законодавством і в частині третій цієї статті.

Власник або уповноважений ниморган може застосовувати надурочні роботи тільки у таких виняткових випадках:

1) при проведенні робіт,необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійноголиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2) при проведенні громадськонеобхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню,каналізації, транспорту, зв'язку - для усунення випадкових або несподіванихобставин, які порушують правильне їх функціонування;

3) при необхідності закінчитипочату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки зтехнічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час,коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чигромадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин,верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупиненняробіт для значної кількості трудящих;

4) при необхідності виконаннявантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простоюрухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення;

5) для продовження роботи принез'явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цихвипадках власник або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно вжити заходівдо заміни змінника іншим працівником.

(Із доповненнями, внесенимизгідно з Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 29.07.81 р. N 2240-X;
 Законом України від 05.07.95 р. N 263/95-ВР)

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 62 Кодексу законів про працю України

1. Надурочноювизнається робота понад встановлену тривалість робочого дня. У цьому визначеннінадурочної роботи не зазначається на те, що такою вважається робота, виконана звідома власника. Виникає питання про можливість кваліфікувати як надурочну туроботу, яка виконується працівником за своїм розсудом, без вказівки власника (зйого відома чи без його відома). Традиційно визнавалося, що надурочною єробота, виконувана з відома власника. Виконана без його відома роботанадурочною не вважалася. Така думка заснована на ще й сьогодні розповсюдженомупідході, при якому на місце закону ставлять логіку правозастосувача і питаннявирішують за логікою, а не за законом.

У силу трудовогодоговору виконується робота, передбачена цим договором, з підпорядкуванням працівникавнутрішньому трудовому розпорядку. Якщо ж працівник без вказівки власника, хочаб і з його відома, виконує роботу, яка виходить за межі обов'язків, визначенихтрудовим договором, така робота виходить і за межі даних трудовихправовідносин, тому вона не може вважатися виконаною "понад встановленутривалість робочого дня" (вона виконана за межами даних трудовихправовідносин). І питання про юридичну кваліфікацію роботи, виконаноїпрацівником без вказівки власника після закінчення робочого часу, повинневирішуватися без урахування існуючих між сторонами трудових правовідносин. Томуробота, виконувана працівником за власною ініціативою, хоча б і з відомавласника, не може бути кваліфікована як надурочна. Інша справа, що привідрядній формі заробітної плати вона оплачується за звичайними розцінками. Алеце відбувається лише остільки, оскільки ця робота відбивається у відрядномунаряді без зазначення на те, що вона виконана після закінчення робочого дня.

2. Посилання привизначенні надурочної робота в ст. 62 КЗпП на ст. 52, 53, 61 цього ж Кодексудають підстави для таких висновків:

1) під робочим днем уст. 62 КЗпП мається на увазі встановлена правилами внутрішнього трудовогорозпорядку або графіком змінності тривалість щоденної роботи. Якщо графікомвстановлена тривалість щоденної роботи 8 годин, то від працівника можнавимагати виконання трудових обов'язків більш тривалий час тільки в порядку,встановленому для залучення до надурочних робіт. Отже, надурочна робота - цеперевищення не тільки встановленої нормальної чи скороченої тривалості робочогочасу (вона законодавчо встановлюється, як правило, лише в розрахунку натиждень), а й установленої тривалості щоденної роботи (вона встановлюється, якправило, на підприємстві в порядку регулювання режиму робочого часу);

2) поняття надурочноїроботи поширюється на працівників з нормальною і скороченою тривалістю робочогочасу;

3) надурочною є роботапонад встановлену відповідно до законодавства скорочену тривалість робочогочасу напередодні святкових, неробочих і вихідних днів (ст. 53 КЗпП). Тим часомслід враховувати, що в Україні зберігає силу постанова Ради Міністрів СРСР"Про скорочення тривалості робочого дня для робітників та службовцівнапередодні вихідних і святкових днів", яка передбачає форму компенсаціїпри неможливості скорочення робочого часу напередодні вихідних і святковихднів. На безперервних виробництвах, в окремих галузях народного господарства,де за умовами виробництва неможливе скорочення робочого дня напередоднівихідних і святкових днів, працівникам передбачене надання додаткового днявідпочинку в міру нагромадження робочих годин переробітку;

4) як виняток іззагального правила, відповідно до якого надурочною визнається робота понадвстановлену тривалість щоденної роботи, при підсумованому обліку робочого часунадурочною вважається також робота понад норму робочого часу за обліковийперіод;

5) оскільки привизначенні надурочних робіт у ст. 62 КЗпП дається посилання на ст. 52, 53, 61КЗпП, однак не зазначається ст. 56 КЗпП, поняття надурочної роботи не можезастосовуватися до неповного робочого часу. Отже, працівники, які уклалитрудовий договір з умовою про неповний робочий час, не можуть взагалізалучатися до надурочних робіт. Вони можуть залучатися до роботи понадвстановлену угодою сторін тривалість робочого часу лише на основі взаємноїдомовленості з оплатою роботи виходячи із звичайних (одинарних) розцінок або віншому розмірі, погодженому сторонами.