|
Стаття 53. Тривалість роботи напередодні святкових інеробочих і вихідних днів Напередодні святкових інеробочих днів (стаття 73) тривалість роботи працівників, крім працівників,зазначених у статті 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як прип'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні. Напередодні вихідних днівтривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати 5 годин. (Із змінами, внесеними згідноіз Законом
Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XII;
Законом України від 17.11.93 р. N 3610-XII) НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙКОМЕНТАР
до статті 53 Кодексу законів про працю України 1. Вживання в статті,що коментується, терміну "тривалість роботи" (а не "тривалістьробочого часу") дещо ускладнює її розуміння. Із статей 50 і 51 КЗпПвипливає, що поняття "тривалість робочого часу"("нормальна", "скорочена") визначає міру праці (міруробочого часу). У ст. 52 КЗпП вживається поняття "тривалість щоденноїроботи", за допомогою якого не визначається міра праці (міра робочогочасу), а тільки встановлюється порядок реалізації міри робочого часу,встановленої відповідно до ст. 50 і 51 КЗпП, в умовах того чи іншого режимуробочого часу (при п'ятиденному і шестиденному робочому тижні). Таким чином, ізст. 50 - 52 КЗпП можна зробити висновок про те, що поняття тривалості роботистосується тільки режиму робочого часу. 2. У ст. 53 КЗпПговориться про скорочення тривалості не робочого часу, а роботи. Це, упринципі, дає підставу для висновку про те, що ця стаття сама по собі непередбачає скорочення робочого часу, а лише вимагає його перерозподілу такимчином, щоб напередодні святкових, неробочих і вихідних днів тривалість роботискорочувалася за умови, що норма робочого часу в цьому зв'язку не скорочується. І все-таки слідвизнати, що на практиці ст. 53 КЗпП розуміється таким чином, що нею передбаченоскорочення тривалості робочого часу. Таке тлумачення цієї статті обумовленеісторичними факторами. До 10 березня 1956 р. у СРСР діяла норма робочого часу -8-годинний робочий день. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 березня 1956р. тривалість робочого дня (тобто норма робочого часу) напередодні святкових івихідних днів була скорочена на 2 години. І це не викликало ніяких питань. Припереведенні на п'ятиденний робочий тиждень тижнева тривалість робочого часузалишилась незмінною (п. 1 роз'яснення Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 8 квітня1967 р. N 4/П-10), тобто тижнева тривалість робочого часу визначалася зурахуванням скорочення тривалості робочого дня напередодні святкових і вихіднихднів на дві години. До цієї усім зрозумілої ситуації елементи невизначеностібули внесені роз'ясненням Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 12 липня 1967 р. N6/П-18, у якому говорилося про скорочення робочої зміни напередодні святкових івихідних днів. Тривалість робочої зміни - це, по науці, - елемент режимуробочого часу. І скорочення робочої зміни саме по собі не повинне означатискорочення робочого часу. Проте і після затвердження цього роз'яснення визнавалосяправо працівників на скорочення робочого часу напередодні святкових і вихіднихднів. Після введення в діюКодексу законів про працю Українською РСР (30 травня 1972 р.) у державі вжездійснювалася досить активна соціальна політика. Тому, незважаючи навикористання в ст. 52 КЗпП поняття тривалості роботи, становище працівниківпорівняно з раніше чинним законодавством вирішили не погіршувати. Цьому істотнодопомогли найавторитетніші вчені-юристи-спеціалісти в галузі трудового права.Вони одноголосно підтвердили, що в тексті ст. 53 КЗпП говориться саме проскорочення робочого часу. Так статтю, що коментується, розуміють і сьогодні. 3. Таким чином, зурахуванням викладеного історичного тлумачення ст. 53 КЗпП, напередоднісвяткових і неробочих днів тривалість робочого часу скорочується на одну годинуяк при шестиденному, так і при п'ятиденному робочому тижні. У кінцевомупідсумку це приводить до відповідного скорочення робочого тижня, який при цьомускладає не 40, а тільки 39 годин (при одному святковому чи неробочому дні натиждень). Якщо на тиждень прийдеться два дні, які безпосередньо передуютьсвятковому чи неробочому дню, робочий тиждень повинен бути скорочений до 38годин. Термін "напередодні" у правозастосовчій і господарськійпрактиці, а також у науці стали розуміти як день, який безпосередньо передуєсвятковому чи неробочому дню. У зв'язку з цим вважається недопустимимскорочувати робочий час за правилами частини першої ст. 53 КЗпП, колисвятковому чи неробочому дню передує вихідний день, оскільки найближчий робочийдень безпосередньо святковому чи неробочому дню не передує. 4. Для працівників,яким встановлена скорочена тривалість робочого часу відповідно до ст. 51 КЗпП,тривалість робочого дня напередодні святкових і неробочих днів не скорочується.Це стосується, відповідно до букви закону, і тих працівників, яким скороченатривалість робочого часу встановлена відповідно до частини третьої ст. 51 КЗпП.Серед них є й такі, тривалість робочого часу яких складає шість з половиноюгодин у день. 5. Оскільки ст. 53 КЗпПстали розуміти як таку. що встановлює правило про скорочення тривалостіробочого часу, при неможливості скоротити робочий час напередодні святкових інеробочих днів, працівникові повинна бути надана компенсація у виглядіскорочення робочого часу в інший день. 6. Скороченнятривалості роботи відповідно до частини другої ст. 53 КЗпП, з урахуваннямвикладеного вище також одностайно розуміють і в науці, і на практиці якскорочення робочого часу. Насправді, це правило є безпосереднім продовженнямчастини другої ст. 52 КЗпП. Разом ці два правила визначають порядок реалізаціївстановленої тривалості робочого часу (40 годин на тиждень) при шестиденномуробочому тижні: п'ять днів роботи по 7 годин (частина друга ст. 52 КЗпП) плюсп'ять годин роботи в передвихідний день. Зрозуміло, що прип'ятиденному робочому тижні про скорочення тривалості роботи напередоднівихідних днів у законодавстві мова не йде: встановлена законодавством нормальнатривалість робочого часу (40 годин) повинна бути реалізована в режимі, щовідповідно до частини першої ст. 52 КЗпП визначається правилами внутрішньоготрудового розпорядку або графіком змінності.
|
