Глава IV
РОБОЧИЙ ЧАС

Стаття 50. Норма тривалості робочого часу 

Нормальна тривалість робочогочасу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Підприємства і організації приукладенні колективного договору можуть встановлювати меншу норму тривалостіробочого часу, ніж передбачено в частині першій цієї статті. 

(Із змінами, внесеними згідноіз Законом Української
 РСР від 20.03.91 р. N 871-XII;
 Законом України від 17.11.93 р. N 3610-XII)

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙКОМЕНТАР
до статті 50 Кодексу законів про працю України

1. Робочий час - цечас, протягом якого працівник зобов'язаний виконувати трудову функціювідповідно до трудового договору і законодавства про працю. Саме так данепоняття повинне розумітися в межах трудових правовідносин. З цього визначенняробочого часу випливає право власника вимагати від працівника протягом робочогочасу виконання трудових обов'язків і дотримання правил внутрішнього трудовогорозпорядку. Порушення працівником цих обов'язків тягне дисциплінарнувідповідальність працівника, а також інші заходи впливу, передбаченізаконодавством про працю, колективним договором та іншими нормативними актами(зокрема, позбавлення премії повністю чи частково у разі застосування системиоплати праці, що включає преміювання).

Невиконання обов'язкупрацювати протягом робочого часу визнається правопорушенням навіть якщо воно нетягне будь-яких негативних виробничих наслідків, зокрема, невиконанняпрацівником встановленого обсягу робіт. Наприклад, запізнення працівника нароботу на 5 хвилин не виключає можливості застосування до нього заходівдисциплінарного стягнення та інших заходів впливу, хоча б працівник у той деньі виконав норму виробітку на 150 відсотків.

2. Обов'язок працівникатрудитися протягом встановленого робочого часу містить у собі обов'язокдотримання передбаченого трудовим договором, локальними нормативними актами,законодавством режиму робочого часу. Порушення режиму робочого часу також неможе бути компенсоване будь-якими досягненнями у праці і може тягтизастосування заходів дисциплінарної відповідальності.

3. Робочий час якінститут трудового права є сукупністю правових норм, які визначають тривалість,склад, режим і порядок обліку робочого часу. Інститут робочого часу містить усобі норми Конституції України, яка у ст. 45 передбачає скорочення робочого днядля працівників окремих професій і виробництв, скорочення тривалості роботи унічний час. Значний масив правових норм, які регулюють робочий час, міститься вКодексі законів про працю та інших законах України. Відносини, пов'язані зробочим часом, регулюються також великою кількістю підзаконних актів. До цьогочасу зберегла чинність значна частина актів законодавства Союзу РСР з питаньробочого часу.

4. Частина перша ст. 50КЗпП встановлює максимальну тривалість робочого часу. Вона складає 40 годин натиждень. Ця норма не може бути збільшена ні колективними, ні трудовимидоговорами. Водночас варто враховувати, що ст. 50 КЗпП не визначає правовогостановища працівника в суспільстві, а регулює трудові відносини конкретнихсуб'єктів, що виникли на підставі даного трудового договору. Як втілені управову форму трудові відносини набувають характеру трудових правовідносин, умежах яких нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин.Якщо ж працівник вступить у трудові відносини з кількома власниками, тотривалість його робочого часу в сукупності може перевищувати 40 годин, неперевищуючи в жодних з правовідносин, у які вступив працівник, цієї норми.