|
Стаття 49. Видача довідки про роботу та заробітну плату Власник або уповноважений ниморган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботуна даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності,кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати. НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙКОМЕНТАР
до статті 49 Кодексу законів про працю України 1. Стаття, щокоментується, стосується довідки, яка містить обмежене коло відомостей (пророботу із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади; про час роботи ірозмір заробітної плати). І все-таки зазначений перелік є закритим, тобто ст.49 КЗпП не передбачає видачі довідок, які містять інші відомості. Це, упринципі, зрозуміло, оскільки ця стаття озаглавлена "Видача довідки пророботу і заробітну плату". Однак іншої статті, де б формулювалося правопрацівника на одержання довідок та інших документів, що стосуються йогоособисто, у Кодексі законів про працю немає. 2. Не встановлений уКодексі законів про працю і строк видачі зазначених довідок працівникам. Привирішенні питання про строк видачі зазначених довідок працівникам, очевидно,слід керуватися ст. 20 Закону "Про звернення громадян", яка ставитьза обов'язок звернення, що не потребують додаткового вивчення, розглядати івирішувати невідкладно, а в інших випадках - не пізніше 15 днів з дня їходержання. З проханням про видачу довідки працівник може звернутися докерівника чи іншої посадової особи, на яку покладено обов'язок розглядати такізвернення і готувати довідки. 3. Питаннями видачіпрацівникам довідок про роботу на іншому підприємстві і розмір заробітної платине вичерпується вся сукупність документів, в одержанні яких від власниказацікавлений працівник. Однак ні Кодекс законів про працю, ні Закон "Проінформацію" не містять щодо цього докладних положень. У зв'язку з цимварто визнати, що в Україні зберіг чинність Указ Президії Верховної Ради СРСР"Про порядок видачі і засвідчення підприємствами, установами таорганізаціями копій документів, що стосуються прав громадян" (далі в межахкоментарю до даної статті - Указ). 4. Указом на державні ігромадські підприємства, установи, організації (з урахуванням історичногофактора варто вважати, що це стосується всіх юридичних осіб) покладенообов'язок видавати громадянам за заявами копії документів, що виходять від цихпідприємств, якщо такі копії необхідні для вирішення питань, які стосуютьсязаконних прав та інтересів громадян. Хоча трудова книжка, яка міститьбагаторічні записи, і не може вважатися такою, що виходить тільки від даногопідприємства, усе-таки підприємство належить визнати зобов'язаним видавати івиписки з трудових книжок або їх копії. 5. Указ зобов'язуєпідприємства видавати і копії документів, які перебувають у них, але виходятьвід інших підприємств, установ, організацій, якщо копії таких документів важкоабо неможливо одержати від тих підприємств, які їх приймали чи оформляли. Якщодокументи були написані на бланках, то при виготовленні копій можуть бутивідтворені реквізити цих бланків. Підприємства при необхідності можуть такожвисилати за запитами інших підприємств копії наявних у них документів, якщо безтаких копій не можуть бути вирішені питання, які стосуються прав і законнихінтересів громадян. Важливо при цьому враховувати, що Закон "Проінформацію" (ст. 23) забороняє збирання відомостей про особу безпопередньої її згоди, за винятком випадків, передбачених законом. Тому принадсиланні одним підприємством іншому копій документів, що містять відомостіпро особу, слід мати на увазі, що ці копії можуть використовуватися як вінтересах особи, так і всупереч її інтересам. Висилати їх без згоди самоїособи, як правило, не слід (крім випадків, коли відповідна організація в силуспеціального закону має право збирати відомості про осіб без їх попередньоїзгоди). 6. Достовірність копійдокументів, що видаються підприємствами, засвідчується підписом керівника абоуповноваженої на те посадової особи і печаткою. На копії зазначається дата їївидачі і робиться відмітка про те, що оригінал документа знаходиться на даномупідприємстві. На підприємствапокладається обов'язок засвідчувати вірність копій документів, які подаються наці підприємства, якщо чинне законодавство не передбачає обов'язковогонотаріального засвідчення таких копій. Не допускається засвідчення копійпаспорта або документа, що його заміняє, депутатського чи службовогопосвідчення, а також інших документів, щодо яких встановлена заборона назасвідчення підприємствами їх копій. 7. У період соціалізмунабуло широкого поширення подання характеристик. Вони були потрібні при вступіна навчання, для поїздки за кордон, при проведенні конкурсів на заміщеннявакантних посад тощо. Сьогодні випадки обов'язкового подання характеристиквкрай обмежені. Навіть при проведенні конкурсу на заміщення вакантних посадпедагогічних працівників подання характеристик не визнане обов'язковим(Положення про обрання на прийняття на роботу науково-педагогічних працівниківвищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації). Залишилисячинними лише правила про підготовку характеристик для атестації працівників. І все-таки в окремихвипадках спеціально передбачається подання працівниками характеристик.Направлення характеристик працівників одним підприємством іншому безпопередньої згоди працівника суперечило б частині четвертій ст. 23 Закону"Про інформацію". Але власники повинні видавати характеристикипрацівників на їх прохання навіть у випадках, коли їх подання не є в силузакону необхідним. Відповідний обов'язок власника випливає з Закону "Прозвернення громадян". 8. Оскільки Законом"Про внесення змін до Кодексу законів про працю" від 24.12.99 р.Кодекс законів про працю доповнений новою статтею, яка встановлює загальнувимогу про відшкодування власником моральної шкоди, завданої працівникові, невиключається постановка питання про покладення на підприємство обов'язкуспростувати поширені відомості про працівника, які не відповідають дійсності,та відшкодування моральної шкоди. Ознаки такого поширення немає, колихарактеристика видається працівникові на його прохання. Ці ознаки відсутнітакож і при направленні підприємством характеристики на працівника, якузапитали слідчі органи, органи дізнання і суду для встановлення обставин, щохарактеризують особу обвинуваченого відповідно до ст. 64Кримінально-процесуального кодексу України. Водночас ознака поширеннявідомостей має місце, коли характеристика видана у випадках атестації. І увипадку пред'явлення особою до власника позову про спростування відомостей, щомістяться в характеристиці, власник повинен бути готовий до того, щобспростувати презумпцію неправдивості поширених відомостей. Якщо він цього недоведе, на нього судом може бути покладений обов'язок спростувати ці відомостіта відшкодувати моральну шкоду. При направленніхарактеристики працівника одним власником іншому працівник, якщо це зробленобез його відома, також одержує право вимагати спростування неправдивихвідомостей, відшкодування моральної шкоди. Ст. 32 Конституції надає правогромадянам на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої не тількипоширенням недостовірної інформації, а також її зберіганням та використанням. Цяж стаття забороняє зберігання, використання та поширення конфіденційноїінформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.
|
