Стаття 46. Відсторонення від роботи

Відсторонення працівників відроботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи нароботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу іперевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках,передбачених законодавством.

(У редакції Закону України
 від 19.01.95 р. N 6/95-ВР)

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙКОМЕНТАР
до статті 46 Кодексу законів про працю України

1. При відстороненнітрудові відносини не припиняються, також не припиняється і дія трудовогодоговору, але працівник тимчасово до роботи не допускається. Що ж стосуєтьсяоплати часу відсторонення, то щодо цього законодавець прямо чи побічновстановив такі варіанти норм: 1) заробітна плата за період відсторонення незберігається; 2) заробітна плата за період відсторонення не зберігається, алевідшкодовується на основі спеціального закону (п. 1 ст. 3 Закону "Пропорядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органівдізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду"); 3) заробітна платаза період відсторонення зберігається повністю; 4) заробітна плата зберігаєтьсяв розмірі двох третин тарифної ставки (посадового окладу); 5) за періодвідсторонення працівникові виплачується допомога по соціальному страхуванню.

2. Ст. 46 КЗпП надаєправо власникові відстороняти працівників від роботи за наявності передбаченихзаконодавством підстав. Твердження про те, що власник відповідно до ст. 46 КЗпПлише має право, а не зобов'язаний відстороняти, грунтується на формулюванніцієї статті: "відсторонення допускається".

Однак правові норми,які регулюють питання відсторонення конкретніше, зазвичай зобов'язують власникавідстороняти працівників від роботи. Правда, із цього правила є і винятки.Зокрема, відсторонення від роботи державних службовців відповідно до ст. 22Закону "Про державну службу" допускається на розсуд керівникавідповідного державного органу.

3. У разі появи нароботі в нетверезому стані працівник повинен бути відсторонений від роботи.Такий висновок слід зробити із частини другої ст. 13 Закону "Про охоронупраці", що покладає на власника обов'язок здійснювати контроль завиконанням робіт відповідно до вимог охорони праці. Він випливає також із ст. 4Указу Президії Верховної Ради УРСР "Про заходи щодо посилення боротьбипроти пияцтва, алкоголізму, викорінювання самогоноваріння", якимвстановлена адміністративна відповідальність майстрів, начальників дільниць,змін, цехів та інших керівників, які не вжили заходів до відсторонення відроботи осіб, які перебувають в нетверезому стані (Указом Президії ВерховноїРади УРСР від 29 травня 1985 року ця норма була включена до ст. 179 Кодексу проадміністративні правопорушення. З тих пір ст. 179 КпАП не змінювалася, крімзміни розміру штрафу, встановленого цією статтею). В окремих нормативних актахпрямо формулюються норми, що забороняють допуск до роботи осіб з ознакамиалкогольного сп'яніння (див., наприклад, п. 4.6 Правил безпечної експлуатаціїелектроустановок). З метою недопущення до роботи осіб, що перебувають у станіалкогольного сп'яніння, ст. 45 Закону "Про дорожній рух" передбачаєщозмінні передрейсові та післярейсові медичні огляди водіїв транспортнихзасобів. Ця категорія працівників може бути піддана примусовому медичномуобстеженню, у тому числі шляхом їх доставки в медичну установу (підпункт 7 п. 5Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ).

За загальним правилом,факт появи в нетверезому стані, який дає підстави для відсторонення працівникавід роботи, може бути встановлений не тільки актом медичного обстеження, але йіншими доказами, у тому числі і показаннями свідків, які також можуть статифактичною підставою для відсторонення працівника. Аналогічним чином завласником варто визнати і право відсторонення від роботи осіб, які перебуваютьу стані токсичного сп'яніння.