Стаття 42. Переважне право на залишення на роботі при
вивільненні працівників у зв'язку із змінами
в організації виробництва і праці

При скороченні чисельності чиштату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праціпереважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високоюкваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовахпродуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявностідвох і більше утриманців;

2) особам, в сім'ї яких немаєінших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалимбезперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаютьсяу вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій,інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України"Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

6) авторам винаходів, кориснихмоделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 

7) працівникам, які дістали нацьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійнезахворювання;

8) особам з числа депортованихз України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживаннядо України;

9) працівникам з числаколишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну(невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботіможе надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбаченозаконодавством України.

(Із змінами і доповненнями,внесеними згідно з Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 19.05.89 р. N 7543-XI;
 Законом Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XII;
 законами України від 16.12.93 р. N 3706-XII,
 від 19.01.95 р. N 6/95-ВР,
 від 28.02.95 р. N 75/95-ВР,
 від 05.07.95 р. N 263/95-ВР)

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙКОМЕНТАР
до статті 42 Кодексу законів про працю України

1. При звільненні за п.1 ст. 40 КЗпП діють переваги на залишення на роботі, що встановлені ст. 42КЗпП. До коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне правона залишення на роботі, і працівники, які не мають таких переваг, а томупідлягають звільненню, входять всі працівники, що займають таку ж посаду івиконують таку ж роботу на підприємстві, а не тільки тих, хто працює вструктурному підрозділі, в якому виконував роботу чи обіймав посаду працівник,який підлягає звільненню (Застосування судами цивільного іцивільно-процесуального законодавства. - К.: Ін Юре, 2002. - С. 153 - 154).

2. У першу чергуперевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високукваліфікацію і продуктивність праці. Судова практика не допускає можливостіпроведення експертизи з метою визначення працівників з більш високоюкваліфікацією і продуктивністю праці. Тому учасники трудового спору вправіподавати будь-які допустимі Цивільним процесуальним кодексом докази, щопідтверджують факт наявності у працівника, який звільняється, більш високої чибільш низької кваліфікації і продуктивності праці. Такими доказами можуть бутидокументи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів(класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання безвідриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторамияких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більшкваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання нормвиробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, прозбільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. ВерховнийСуд України однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці визнаєдисциплінованість працівника. Тому Верховний Суд вважає за необхідне призастосуванні положень ст. 42 КЗпП щодо переважного права на залишення на роботівраховувати наявність дисциплінарного стягнення (Застосування судами цивільногоі цивільно-процесуального законодавства. - К.: Ін Юре, 2002. - С. 153).

Продуктивність праці ікваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумкусуд при розгляді трудового спору повинен визначити працівників, які мають більшвисоку кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу назалишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій ст. 42 КЗпП.

3. При визначеннікатегорій працівників, які мають переважне право на залишення на роботі,належить враховувати, що черговість їх перелічення, яка дається в частинідругій коментованої статті, юридичного значення не має. Інакше кажучи,працівникові, зазначеному в одному з перших пунктів частини другої ст. 42 КЗпП,не може бути надана перевага на залишення на роботі перед працівником, щоналежить до категорії, зазначеної в одному з останніх пунктів, тільки черезчерговість відповідних категорій працівників у переліку. Протилежний висновоквиходив би за межі поняття тлумачення правових норм і означав би, що особа, якатлумачить правову норму, узяла на себе функції правотворчого органу. Водночас,якщо працівник користується переважним правом на залишення на роботі напідставі трьох пунктів частини другої ст. 42 КЗпП, то він, на нашу думку, можебути визнаний таким, що має переважне право на залишення на роботі передпрацівником, що користується таким правом за двома чи одним пунктом, хоча туттакож можливі винятки. Можливе, на наш погляд, надання також переваг у межахкатегорії працівників, зазначених у тому самому пункті частини другої ст. 42КЗпП. Так, особі, яка має п'ять утриманців, повинна бути надана перевага назалишення на роботі перед працівником, який має трьох утриманців.

4. При визначенні колапрацівників, які мають переважне право на залишення на роботі за критеріємнаявності двох і більше утриманців, необхідно враховувати таке. Чоловік, уякого двоє і більше дітей, повинен вважатися таким, що має двох утриманців,хоча він і проживає разом з працездатною дружиною, і на кожного з подружжя,таким чином, припадає лише по одному утриманцю (якщо їх поділити). Те ж саместосується і жінок.

До категорії утриманцівналежать особи, для яких заробіток працівника, щодо якого ставиться питання пронаявність переважного права на залишення на роботі, є основним джереломіснування. При цьому ст. 42 КЗпП говорить про утриманців, не надаючи значеннятим обставинам, чи мають утриманці право за законом на одержання утримання відпрацівника.

5. П. 2 частини другоїст. 42 КЗпП визнає переважне право на залишення на роботі за особами, у сім'їяких немає інших працівників із самостійним заробітком. Оскільки мова йде просім'ї, перевага не повинна визнаватися за особами, які проживають одиноко, безсім'ї.

Наявність у сім'ї іншихосіб з самостійним джерелом доходів, які не належать до категорії заробітку(наприклад, пенсіонерів), при буквальному і формальному тлумаченні п. 2 частинидругої ст. 42 КЗпП не позбавляє працівника переваги на залишення на роботі,тому що в цьому випадку в сім'ї все одно відсутні інші працівники з самостійнимзаробітком. Тільки методом історичного тлумачення п. 2 ст. 42 КЗпП можнавизнати такими, що не мають переважного права на залишення на роботі призвільненні за п. 1 ст. 40 КЗпП працівників, у сім'ї яких інші члени єпідприємцями, які мають доходи від підприємницької діяльності. Дійсно, привстановленні цієї переваги на залишення на роботі в 1971 році при прийняттічинного нині Кодексу законів про працю такого соціального шару як підприємці вкраїні не було. Зараз вони з'явилися. І надавати переваги на залишення нароботі працівникам, у сім'ї яких немає інших працівників із самостійнимзаробітком, але є підприємці, які мають доходи, суперечило б змісту п. 2 ст. 42КЗпП.