Стаття 41. Додаткові підстави розірвання трудовогодоговору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремимикатегоріями працівників за певних умов

Крім підстав, передбаченихстаттею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженогоним органу може бути розірваний також у випадках:

1) одноразового грубогопорушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організаціївсіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншоговідокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтеромпідприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, атакож службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, якимприсвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійноїслужби та органів державного контролю за цінами;

1¹) винних дійкерівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна платавиплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого закономрозміру мінімальної заробітної плати;

2) винних дій працівника, якийбезпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці діїдають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженогоним органу;

3) вчинення працівником, якийвиконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженнямданої роботи.

Розірвання договору увипадках, передбачених цією статтею, провадиться з додержанням вимог частинитретьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3, - також вимогстатті 43 цього Кодексу.

(Із змінами і доповненнями,внесеними згідно з Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 27.05.88 р. N 5938-XI;
 Законом Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XII;
 Законами України від 19.11.93 р. N 3632-XII,
 від 19.01.1995 р. N 6/95-ВР,
 від 17.10.2002 р. N 184-IV,
 від 22.12.2006 р. N 534-V)

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙКОМЕНТАР
до статті 41 Кодексу законів про працю України

1. Серед осіб, якіможуть бути звільнені на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП, у першу чергу називаються керівникипідприємств, установ, організацій. Навіть за тієї умови, що виконавчий органпідприємства, установи, організації є колегіальним, так чи інакше виділяєтьсяособа, яка у ч. 4 ст. 65 ГК називається керівником підприємства. Керівник моженазиватися директором, генеральним директором, ректором, керуючим, головоюправління, начальником тощо.

Керівника підприємствазвільняє з роботи сам власник (у цивільно-правовому розумінні) або орган,уповноважений управляти майном (це переважно стосується керівників підприємствта інших юридичних осіб, майно яких є в державній чи комунальній власності).Якщо власником є господарське товариство, кооператив або інший подібнийсуб'єкт, вирішення питання про звільнення керівника підприємства може бутиістотно ускладнене. Необхідно не тільки скликати збори учасників господарськоготовариства, а і дотриматися строків повідомлення про скликання зборів. Законом"Про господарські товариства" (ст. 43, 61), наприклад, встановленістроки повідомлення тривалістю 45 і 30 днів. Вони мають імперативний характер істатутами змінюватися не можуть.

Для оперативноговирішення питання про звільнення керівника в статуті акціонерного товариствадоцільно було б передбачити делегування функції прийняття на роботу ізвільнення керівника підприємства раді (спостережній раді). У товаристві зобмеженою відповідальністю таку функцію у період між зборами можна було бпередати голові товариства.

2. Якщо керівникпідприємства, установи, організації - це завжди керівник юридичної особи, йогоорган (у розумінні ст. 92 Цивільного кодексу), то керівник філіалу,представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу очолює підрозділ,який не має статусу юридичної особи. Норми цивільного права не перешкоджаютьтому, щоб юридичні особи створювали відокремлені підрозділи не тільки в іншихнаселених пунктах, але й у тому ж населеному пункті, де розташована самаюридична особа. Важливо тільки, щоб такий підрозділ дійсно був майнововідокремленим (аж до відкриття окремого рахунку в банку), а його керівникові булавидана довіреність на здійснення правочинів від імені юридичної особи. Але слідзазначити на те, що стосовно юридичних осіб - платників податку на прибуток, їхфіліалами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами можуть називатисятільки такі, які розміщені на території іншої, ніж такий платник,територіальної громади (п. 2.1.3 ч. 2.1 ст. 2 Закону "Про оподаткуванняприбутку підприємств").

3. Під заступникамикерівників підприємств, установ, організацій, їх філіалів, представництв,відділень маються на увазі не тільки особи, у назві посади яких міститься слово"заступник", але й інші посадові особи, яким відповідними актами(наказом, розпорядженням, інструкцією, статутом підприємства тощо) наданийстатус заступників керівників. З урахуванням цього на підприємствах, очолюванихгенеральними директорами, заступниками можуть бути визнані директори знапрямків (з економіки, з комерційної роботи тощо). Заступниками можуть бутивизнані головний інженер, інший головний спеціаліст, члени правління підприємства,якщо їх статус як заступників належно визначений відповідними актами (статутомпідприємства, посадовою інструкцією)

Помічник керівникапідприємства не може бути визнаний його заступником.

4. Формулювання"головний бухгалтер підприємства, установи, організації, йогозаступники" виключає можливість поширення коментованої статті на старшихбухгалтерів. Але в разі виконання старшим бухгалтером функцій головногобухгалтера через відсутність у штатному розписі посади головного бухгалтера вінбуде підпадати під наведене формулювання, якщо в посадовій інструкції міститьсявказівка на виконання старшим бухгалтером функцій головного. Вказівка впосадовій інструкції старшого бухгалтера на виконання ним обов'язків заступникаголовного бухгалтера також дає підстави поширювати на старшого бухгалтера діюп. 1 ст. 41 КЗпП.

5. Ст. 410 Митногокодексу України передбачає присвоєння службовим особам митних органів наступнихспеціальних звань: дійсний державний радник митної служби, державний радникмитної служби (1, 2 і 3 рангу), радник митної служби (1, 2 і 3 рангу),інспектор митної служби (1, 2, 3 і 4 рангу), інспектор митної служби, курсант.

6. Ст. 15 Закону"Про державну податкову службу України" передбачене присвоєння такихспеціальних звань: Головний державний радник податкової служби, Державнийрадник податкової служби (1, 2 і 3 рангу), радник податкової служби (1, 2 і 3рангу), інспектор податкової служби (1, 2 і 3 рангу).

Якщо працівникприйнятий на роботу в органи митної або податкової служби, але йому не присвоєнеперсональне чи спеціальне звання, він не може бути звільнений з роботи напідставі п. 1 ст. 41 КЗпП.

7. П. 1 ст. 41 КЗпПпоширюється на всіх службових осіб державної контрольно-ревізійної служби таорганів державного контролю за цінами як таких, що здійснюють специфічніфункції, покладені на ці органи, так і таких, що не здійснюють таких функцій(наприклад, начальник відділу кадрів, начальник господарського відділу). Підслужбовими особами при цьому належить розуміти керівників і заступниківкерівників державних органів та їх апарату, інших державних службовців, на якихзаконами або іншими нормативними актами покладене здійсненняорганізаційно-розпорядчих і консультаційно-дорадчих функцій (частина друга ст.2 Закону "Про державну службу").

8. Визначення колапорушень трудових обов'язків, що дають підставу для розірвання трудовогодоговору за п. 1 ст. 41 КЗпП, являє істотну складність. Очевидно, під п. 1 ст.41 КЗпП підпадають такі порушення, у яких ознакою грубості характеризуються усіфакти, що характеризують їх склад (і характер дії або бездіяльності працівника,і істотність наслідків порушення трудових обов'язків, і особливості причинногозв'язку між порушенням і його наслідками, і форма вини). Водночас тягарнаслідків може дати підстави для кваліфікації дій працівника як грубогопорушення трудових обов'язків навіть за наявності необережної вини.

Порушення трудовихобов'язків з прямим умислом може бути визнане таким, що підпадає під п. 1 ст.40 КЗпП навіть за відсутності шкідливих наслідків. Верховний Суд України невважає за необхідне давати загальні роз'яснення щодо цього, залишаючи правооцінки порушення як грубого на розсуд судів, що розглядають трудові спори. Якприклади одноразового грубого порушення працівником трудових обов'язківВерховний Суд України називає, зокрема, істотне порушення фінансовоїдисципліни, відмову допустити службових осіб контролюючих органів до перевіркидіяльності організації тощо. Верховний Суд вважає неможливим звільнення за п. 1ст. 40 КЗпП, якщо порушення носить тривалий, а не разовий характер, зокрема, недає підстав для звільнення за цим пунктом у зв'язку з послаблення контролю зароботою підлеглих працівників (Застосування судами цивільного іцивільно-процесуального законодавства. - К.: Ін Юре, 2002. - С. 157).

9. Звільнення за п. 1ст. 41 КЗпП є дисциплінарним стягненням і допускається з додержанням правил,встановлених для застосування таких стягнень.

10. Законом від 17жовтня 2002 р. до ст. 41 КЗпП включено п. 1¹, яким передбачаєтьсяможливість звільнення керівника підприємства, установи, організації у разіздійснення ним винних дій, внаслідок яких заробітна плата виплачуваласьнесвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розмірумінімальної заробітної плати. Поняття "винні дії" включає до себе ібездіяльність. При належній дбайливості керівника щодо виконання обов'язкузабезпечувати своєчасно та в повному розмірі заробітної плати звільнення за п.1¹ ст. 41 КЗпП є неможливим (наприклад, при зміні кон'юнктури ринкута неотриманні підприємством коштів для виплати заробітної плати).