Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного наневизначений строк, з ініціативи працівника

Працівник має право розірватитрудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власникаабо уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заявапрацівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістюпродовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка абодружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливістьпроживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність;догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку абодитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичноговисновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу законкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ниморган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який проситьпрацівник. 

Якщо працівник післязакінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагаєрозірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправізвільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місцезапрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бутивідмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право увизначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщовласник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умовиколективного чи трудового договору.

(Із змінами і доповненнями,внесеними згідно з указами Президії
 Верховної Ради Української РСР від 17.01.80 р. N 5584-IX,
 від 21.12.83 р. N 6237-X,
 від 19.05.89 р. N 7543-XI;
 Законом Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XII;
 законами України від 15.12.93 р. N 3694-XII,
 від 19.01.95 р. N 6/95-ВР,
 від 24.12.99 р. N 1356-XIV)

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙКОМЕНТАР
до статті 38 Кодексу законів про працю України

1. Розірвання трудовогодоговору з ініціативи працівника в літературі і на практиці звичайно називаютьзвільненням за власним бажанням. У подальшому викладенні ці два поняття будутьвикористовуватися як синоніми.

2. Якщо трудовийдоговір укладено на невизначений строк, працівник має право в будь-який часрозірвати його, письмово попередивши власника про звільнення за два тижні.

Відповідно до ст. 42Кримінально-виконавчого кодексу України протягом строку відбування покарання увигляді виправних робіт без позбавлення волі забороняється звільненнязасуджених з роботи за власним бажанням без дозволу кримінально-виконавчоїінспекції. Дозвіл надається після перевірки обґрунтованості заяви засудженого.Відмова в дозволі на звільнення повинна бути вмотивована. Вона може бути оскарженавищестоящій службовій особі. Відповідно до частини другої ст. 124 Конституціївона може бути оскаржена в суді.

3. У цілій низцівипадків закон зобов'язав власників робити звільнення працівників у такийстрок, про який вони просять. При цьому мова йде про скорочення двотижневогостроку, оскільки за його межами працівник може звільнитися в загальномупорядку. У цьому випадку строк попередження про звільнення скорочується нарозсуд працівника хоча б навіть і до одного дня. Випадки, коли на власникапокладається обов'язок звільнити працівника в строк, про який він просить,перелічені в ст. 38 КЗпП. Усі вони об'єднані однією загальною ознакою -неможливістю для працівника продовжувати роботу, яка виявляється, зокрема, утакий спосіб:

1) переїзд на новемісце проживання. Очевидно він повинен бути чимось підтверджений.Підтвердженням у цьому випадку можуть бути документи, наприклад, ті, щосвідчать зняття з реєстрації за попереднім місцем проживання;

2) переведення одного зподружжя в іншу місцевість (підтверджується довідкою про переведення на новемісце роботи);

3) вступ до навчальногозакладу (підтверджується довідкою навчального закладу);

4) неможливістьпроживання в даній місцевості (підтверджується медичним висновком);

5) вагітність(підтверджується медичним висновком);

6) догляд за дитиною додосягнення нею чотирнадцятирічного віку або за дитиною-інвалідом. Відповідно дозаконодавства не потрібно будь-якого підтвердження необхідності догляду. Записпро дітей у відділі кадрів, як правило, є. У необхідних випадках документи пронаявність дитини повинні бути надані. А факт звільнення саме через догляд задитиною підтверджується лише заявою працівника. Вимагати будь-яких документів,що підтверджують такий мотив звільнення (за наявності дитини), власник не вправі;

7) догляд за хворимчленом сім'ї або інвалідом першої групи (необхідність догляду підтверджуєтьсямедичним висновком). Щодо інваліда першої групи необхідна тільки довідка, щовін проживає разом із працівником, або хоч і не разом, але є можливість зурахуванням місць проживання здійснення догляду за інвалідом першої групи;

8) вихід на пенсію.Звільнення за власним бажанням працівника, якому призначена пенсія або такого,щодо якого зроблено подання про призначення пенсії, або який хоча б досягпенсійного віку, повинне розглядатися як вихід на пенсію, якщо працівник вказуєна цю причину звільнення в заяві. Для оформлення звільнення з цієї причинидосить перевірити факт призначення пенсії, подання для призначення пенсії абодосягнення пенсійного віку. Перевіряти дійсність мотивів недоцільно, оскількизакон визнає право зазначених працівників посилатися просто на таку причинузвільнення без яких-небудь додаткових обґрунтувань;

9) прийняття на роботуза конкурсом. При цьому, до уваги береться не тільки конкурс, що проводиться увипадках, передбачених законодавством, але і конкурс, що проводиться увипадках, прямо не передбачених законодавством. Обмеження дії цієї пільгивипадками проведення конкурсу, прямо передбаченими законодавством, суперечило бзмісту ст. 38 КЗпП.

Ст. 38 КЗпП зобов'язуєвласника звільнити працівника в строки, про які працівник просить, також занаявності інших поважних причин. Які інші причини можна визнати поважними - цеповинно вирішуватися у кожному конкретному випадку.