Стаття 36. Підстави припинення трудового договору

Підставами припиненнятрудового договору є:

1) угода сторін;

2) закінчення строку (пункти 2і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодназ сторін не поставила вимогу про їх припинення;

3) призов або вступ працівникана військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу;

4) розірвання трудовогодоговору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника абоуповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чиіншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);

5) переведення працівника, зайого згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборнупосаду;

6) відмова працівника відпереведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою,організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміноюістотних умов праці;

7) набрання законної силивироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення відвідбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншогопокарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;

8) підстави, передбаченіконтрактом.

Зміна підпорядкованостіпідприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

У разі зміни власникапідприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу,виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується.Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ниморгану можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт1 частини першої статті 40).

(Із змінами і доповненнями,внесеними згідно з указами Президії
 Верховної Ради Української РСР від 29.07.81 р. N 2240-X,
 від 21.12.83 р. N 6237-X,
 від 27.05.88 р. N 5938-XI;
 Законом Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XII;
 законами України від 19.01.95 р. N 6/95-ВР,
 від 06.02.2003 р. N 487-IV)

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙКОМЕНТАР
до статті 36 Кодексу законів про працю України

1. У літературі,судовій і господарській практиці, а також в актах законодавства термін"припинення трудового договору" часто заміняють словами"звільнення з роботи". Така заміна в більшості випадків євиправданою, хоча немає підстав вважати, що припинення трудового договорутотожне звільненню з роботи. Справа в тому, що поняття припинення трудовогодоговору характеризує стан трудового договору між власником і працівником, атермін "звільнення з роботи" характеризує стан працівника. Трудовийдоговір укладається, змінюється, припиняється. Працівник на роботу приймається,переводиться на іншу роботу, звільняється з роботи. Поняття "припиненнятрудового договору" відрізняється від поняття "звільнення зроботи" і за обсягом. Трудовий договір припиняється у разі смертіпрацівника, але звільнення з роботи при цьому не здійснюється.

2. Припинення трудовогодоговору - це поняття родове. Воно містить в собі таке видове поняття, якрозірвання трудового договору (на жаль, логіка тут порушується через те, що внауці та у законодавстві не дано спеціальної назви іншим випадкам припиненнятрудового договору).

Підстави припиненнятрудового договору перелічені в ст. 36 КЗпП, вони встановлюються також ідеякими іншими нормами, як це передбачено ст. 7 КЗпП.

3. П. 1 ст. 36 КЗпПпередбачає можливість припинення трудового договору за угодою сторін. Потреба увикористанні п. 1 ст. 36 КЗпП з'являється насамперед у сторін строковоготрудового договору для його дострокового припинення. З ініціативи власникатакий трудовий договір може бути розірваний тільки за наявності підстав,зазначених у законі. Працівник також вправі розірвати строковий трудовийдоговір тільки за наявності причин, передбачених у ст. 39 КЗпП. Коли в кожної зсторін немає права на дострокове розірвання строкового трудового договору, вониможуть домовитися про припинення його за п. 1 ст. 36 КЗпП.

Закон не перешкоджаєтому, щоб за угодою сторін припинялися і трудові договори, укладені наневизначений строк. Однак практична потреба в цьому незначна. Працівник маєправо в будь-який час розірвати трудовий договір, попередивши про це власниказа два тижні. Якщо працівник просить про звільнення до закінчення зазначеногодвотижневого строку, власник може погодитися на це. Але в такому разі звільненняздійснюється з ініціативи працівника, а не за угодою сторін (п. 8 постановиПленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудовихспорів"). Та й для працівників відділів кадрів і господарських керівниківзвільнення з ініціативи працівника набагато більш звичне і знайоме, ніжприпинення трудового договору за угодою сторін. Викладене обумовило вкрайобмежене застосування п. 1 ст. 36 КЗпП як підстави припинення трудовогодоговору.