Стаття 22. Гарантії при укладенні, зміні та припиненні
трудового договору

Забороняється необгрунтованавідмова у прийнятті на роботу.

Відповідно до КонституціїУкраїни будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих абонепрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежновід походження, соціального і майнового стану, расової та національноїналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства упрофесійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять,місця проживання не допускається.

Вимоги щодо віку, рівняосвіти, стану здоров'я працівника можуть встановлюватись законодавствомУкраїни.

(Із змінами, внесеними згідноіз Законом
 Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XII;
 у редакції Закону України від 19.01.95 р. N 6/95-ВР)

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙКОМЕНТАР
до статті 22 Кодексу законів про працю України

1. У науці трудовогоправа проблемі необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу приділялося доситьбагато уваги. Вчені прийшли до висновку, що необґрунтованою, за наявностівакантного робочого місця (посади), є відмова у прийнятті на роботу,невмотивована чи мотивована посиланнями на обставини, які не відносяться доділових якостей працівника. Однак практика поки ще не знайшла шляхівзабезпечення послідовної реалізації заборони необґрунтованої відмови уприйнятті на роботу, оскільки довести необґрунтованість відмови дуже важко.Водночас, в окремих випадках законодавець створив умови для того, щобпрацівникові було легше доводити необґрунтованість відмови у прийнятті нароботу. Так, жінкам, які мають дітей віком до трьох років, вагітним жінкам таодиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, надано правовимагати, щоб власник у письмовій формі повідомив про причини відмови уприйнятті на роботу (ст. 184 КЗпП).

Прийняття на роботуосіб суднового екіпажу допускається тільки за згодою капітана. На капітанапокладається обов'язок оформити відмову у прийнятті на роботу письмово звідповідним обґрунтуванням та передати таку відмову судновласникові й особі,якій капітан відмовив у прийнятті на роботу (ст. 66 Кодексу торговельного мореплавства).

2. Конституція Українивизнає, а Кодекс законів про працю України гарантує громадянам України право напрацю. Відповідно до цього ст. 22 КЗпП забороняє будь-яке пряме або непрямеобмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, змініта припиненні трудового договору залежно від походження, соціального чимайнового стану, расової та національної приналежності, статі, членства упрофесійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, залежно від характеру занятьі місця проживання. Тут лише дещо конкретизується ст. 2 КЗпП, відповідно доякої держава взяла на себе обов'язок забезпечити рівність трудових прав усіхгромадян, незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової танаціональної приналежності, статі та характеру занять, місця проживання таінших обставин. Наведене правило не виключає чинності абзацу п'ятого ч. 4 ст. 6Закону "Про споживчу кооперацію", що визнає за членами споживчихтовариств право бути прийнятим в першочерговому порядку на роботу в споживчетовариство відповідно до освіти і професійної підготовки.

3. Заборонавстановлення прямих або непрямих переваг при укладенні трудового договору невиключає додаткових гарантій забезпечення права на працю, що встановлюються дляокремих категорій працівників. Вони передбачені ст. 5 Закону "Прозайнятість населення" для таких громадян працездатного віку, якіпотребують соціального захисту і не здатних на рівних конкурувати на ринкупраці:

1) для жінок, які маютьдітей віком до 6 років;

2) для одиноких матерів,які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів;

3) для молоді, якійнадається перше робоче місце: а) яка закінчила або припинила навчання всередніх закладах освіти; б) яка звільнилася зі строкової або альтернативної(невійськової) служби. До категорії молоді належать громадяни віком від 15 до28 років (частина перша ст. 197 КЗпП). Додаткові гарантії для цієї категоріїгромадян встановлюються за умови, що вони зареєструвалися в державній службізайнятості як такі, що шукають роботу, не пізніше одного року з дня закінченнянавчання або звільнення з військової чи альтернативної служби (п. 3 Положенняпро порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочихмісць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту - далів межах коментаря до цієї статті для стислості - Положення);

4) для дітей (сиріт),які залишилися без опіки батьків: а) дітей до 18 років; б) вихованців, учнів,студентів, курсантів, слухачів, стажистів після закінчення навчальних закладівочної форми навчання, але не пізніше досягнення ними 23-річного віку за умовиїх реєстрації в державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, непізніше одного року з дня закінчення навчання. Обмеження 23-річним вікомпередбачено Положенням (підпункт "в" п. 3);

5) для осіб, якимвиповнилося 15 років, і які до досягнення 16 років зі згоди одного з батьківабо особи, яка їх замінює, як виняток, приймаються на роботу;

6) для осібпередпенсійного віку (чоловіків - по досягненні 58 років; жінок - 53 років);

7) для осіб, звільненихпісля відбуття кримінального покарання або примусового лікування за умовиреєстрації в державній службі зайнятості не пізніше одного року після відбуттяпокарання або примусового лікування.