Гл.ІІІ ст.21 Трудовий договір
КЗпП
Головна стаття
Гл.ІІІ ст.21 Трудовий договір
2
3
4
5
Всі сторінки

Стаття 21. Трудовий договір

Трудовий договір є угода міжпрацівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженимним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконуватироботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовомурозпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженийним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітнуплату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбаченізаконодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. 

Працівник має правореалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладеннятрудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, вустановах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективнимдоговором або угодою сторін.

Особливою формою трудовогодоговору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки івідповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріальногозабезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в томучислі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосуванняконтракту визначається законами України.

(терміну "законодавство", що вживається участині третій статті 21, дано офіційне тлумачення згідно з РішеннямКонституційного Суду України від 09.07.98 р. N 12-рп/98)


(Із змінами, внесеними згідноз Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 24.01.83 р. N 4617-X;
 Законом Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XII;
 законами України від 05.07.95 р. N 263/95-ВР,
 від 24.12.99 р. N 1356-XIV)

 

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙКОМЕНТАР
до статті 21 Кодексу законів про працю України

1. У статті, щокоментується, дається легальне визначення трудового договору. Слід враховувати,що трудовий договір як документ під таким заголовком, що підписаний йогосторонами, укладається цього часу далеко не завжди, точніше буде сказати, щотакий договір у письмовому вигляді оформляється дуже рідко. Часто трудовийдоговір не укладається в письмовій формі навіть тоді, коли закон визнає такуформу обов'язковою (частина перша ст. 24 КЗпП).

Законодавство пропрацю, хоча і приписує укладати трудові договори, за загальним правилом, уписьмовій формі, все-таки не може бути визнане занадто суворим щодонеобхідності додержання письмової форми трудового договору порівняно,наприклад, з цивільним законодавством. Тому він може бути оформлений ідокументом під таким заголовком ("трудовий договір"), і виданнямвласником або уповноваженим ним органом наказу про прийняття на роботувідповідно до заяви працівника. Трудовий договір вважається укладеним також ітоді, коли працівник був фактично допущений до роботи, хоча ніякі документи проприйняття на роботу не оформлялися.

2. Водночас в окремихвипадках робота може виконуватися не на підставі трудового договору, а з іншихюридичних підстав. Зокрема, можливе виконання роботи на підставіцивільно-правового договору. Відрізнити трудовий договір від договоруцивільно-правового характеру за соціально-економічним змістом важко, хочаосновний критерій відмінності і зрозумілий: цивільно-правовий договірукладається заради досягнення результатів праці, а трудовий - регулює сампроцес праці. У реальності, однак, грані між цивільно-правовим і трудовимдоговорами нерідко стираються. Ця тенденція поглиблюється тим, що широкогозастосування набуло використання терміну "трудова угода" щодо іцивільно-правових, і трудових договорів, що укладаються для виконання певноїроботи. Ми б не рекомендували взагалі використовувати назву "трудоваугода" щодо обох названих різновидів договорів, оскільки це вноситьневизначеність у відносини сторін.

3. Схема розмежуванняцивільно-правових і трудових договорів за критерієм їх предмета (об'єкта) така:якщо фізична особа взяла на себе обов'язок виконати роботу і передатизамовникові результат роботи - це договір підряду або інший цивільно-правовийдоговір. Якщо фізична особа взяла на себе зобов'язання створити твір науки,літератури, мистецтва і передати його замовнику - це теж цивільно-правовий(авторський) договір. Якщо ж громадянин виконує роботи під керівництвом іншоїсторони, що прийняла на себе обов'язок організувати працю, одержала праводавати вказівки щодо послідовності проведення робіт - це трудовий договір.

Однак ніхто не заборонивукласти цивільно-правовий договір, за яким ніякий результат праці замовникупередаватися не буде, оскільки послуга, що робиться за таким договоромневіддільна від самого процесу її надання (наприклад, послуга щодо охорониоб'єкта або особистої охорони).

4. З урахуваннямтруднощів розмежування цивільно-правових і трудових договорів за змістовним(соціально-економічним) критерієм розрізняти їх слід за формально-юридичноюознакою. При укладенні цивільно-правового договору варто включити до нього умовипро те, що підрядник (виконавець, автор тощо) виконує роботу за свій ризик,самостійно організує виконання роботи, не підлягає внутрішньому трудовомурозпорядку замовника, не має права на одержання допомоги з соціальногострахування. Навпаки, при укладенні трудового договору працівник підлягаєвнутрішньому трудовому розпорядку роботодавця, про прийняття його на роботувидається наказ, працівник має право на одержання допомоги з соціальногострахування тощо.

5. Трудовий договір якпідстава трудових правовідносин набув загального поширення. Відповідно до ст. 2КЗпП він укладається при прийнятті на роботу на підприємства, в установи,організації. Трудовий договір вважається також підставою для трудовихправовідносин, в яких перебувають державні службовці. Зміст Закону України"Про державну службу" дає змогу стверджувати, що законодавство пропрацю поширюється навіть на вищих посадових осіб, починаючи від ПрезидентаУкраїни і Голови Верховної Ради України.

6. Працівник як сторонатрудового договору - це завжди фізична особа, тому зазначення в ст. 3 КЗпП нате, що особливості регулювання праці членів кооперативних об'єднаньвизначаються відповідним спеціальним законодавством, не може застосовуватися,тому що це правило не має предмета правового регулювання. У кооперативніоб'єднання можуть входити лише кооперативи (ст. 30 Закону "Прокооперацію", ст. 26 Закону "Про сільськогосподарськукооперацію") і споживчі товариства, їх спілки (ст. 8 Закону "Проспоживчу кооперацію"). Оскільки громадяни не можуть бути членамикооперативних об'єднань, не існує такого явища як праця членів названихоб'єднань.



 
ПРАВОЗАХИСТ - СУПУТНИК, Powered by Joomla! Designed by SiteGround