Глава XI
ОХОРОНА ПРАЦІ

Стаття 153. Створення безпечних і нешкідливих умов
праці

На всіх підприємствах, вустановах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних інешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці,безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та іншихзасобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, щовикористовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повиннівідповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ниморган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігаютьвиробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, щозапобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Власник або уповноважений ниморган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явноюнебезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству проохорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщостворилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або людей,які його оточують, і навколишнього середовища.

У разі неможливості повногоусунення небезпечних і шкідливих для здоров'я умов праці власник абоуповноважений ним орган зобов'язаний повідомити про це орган державного наглядуза охороною праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах.

На власника або уповноваженийним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання)працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони.

Трудові колективи обговорюютьі схвалюють комплексні плани поліпшення умов, охорони праці тасанітарно-оздоровчих заходів і контролюють виконання цих планів.

(Із змінами і доповненнями,внесеними згідно з Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 27.02.85 р. N 8474-X;
 Законом України від 15.12.93 р. N 3694-XII)

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙКОМЕНТАР
до статті 153 Кодексу законів про працю України

1. Охорона праці - одинз центральних інститутів трудового права. Він має виключне практичне значення.Недодержання вимог охорони праці створює небезпеку для здоров'я і життяпрацівників. У свою чергу й ті, кого законодавець називає власником абоуповноваженим ним органом, несуть сувору, в тому числі і кримінальну,відповідальність за порушення правил охорони праці.

2. Охорона праці яксоціально-економічне та юридичне поняття - це система правових,соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних ілікувально-профілактичних заходів та засобів, направлених на збереженняздоров'я і працездатності людини в процесі праці (ст. 1 Закону "Проохорону праці"). Як правовий інститут, охорона праці - це значний комплексправових норм. Збірник правових документів "Законодавство України проохорону праці", свого часу виданий Держнаглядохоронпраці в чотирьохчастинах, містить у собі далеко не всі чинні нормативні юридичні акти з питаньохорони праці.

3. Ст. 4 Закону"Про охорону праці" формулює принципи державної політики у сферіохорони праці. Ці принципи, на нашу думку, у силу зазначеного їх визначення,слід кваліфікувати і як принципи інституту охорони праці, що підлягаютьзастосуванню за відсутності відповідних конкретних правових норм, і як такі, щовизначають напрями подальшого розвитку інституту охорони праці, і як обов'язкидержави, які вона взяла на себе і яких вона повинна додержувати при здійсненнісвоєї політики в майбутньому. З урахуванням викладеного, принципи, зазначені вст. 4 Закону "Про охорону праці", мають певне регулятивне значення.

4. Ст. 43 КонституціїУкраїни закріплює право людини і громадянина на належні безпечні і здоровіумови праці, не допускаючи з цього правила будь-яких винятків. Праву працівникана належні безпечні і здорові умови праці кореспондує обов'язок власниказабезпечити безпечні і нешкідливі умови праці (частина друга ст. 153 КЗпП).

Незважаючи на відмовуУкраїни від колишнього декларативного методу законодавствування, все-таки повнереальне втілення в життя правил ст. 43 Конституції України і частини першої ст.153 КЗпП з об'єктивних причин неможливе. На багатьох виробництвах шкідливіумови праці зберігаються навіть у передових у технологічному відношеннідержавах. У нашій країні реально можна вести мову не про створення безпечних інешкідливих умов праці, а про обов'язок власника застосовувати передбаченізаконодавством заходи до нейтралізації впливу на здоров'я людини шкідливих умовпраці, про обов'язок власника дотримуватись встановлених граничнодопустимихконцентрацій шкідливих речовин, інших граничних параметрів умов праці, а такожпро обов'язок власника застрахувати свою відповідальність за моральну іматеріальну шкоду, заподіяну шкідливим впливом на організм людини умов праці.

Невипадково Закон"Про охорону праці" не формулює такого обов'язку власника, аконкретні норми трудового права встановлюють особливості регулювання трудовихвідносин на роботах з умовами підвищеного ризику для здоров'я (ст. 7, п. 2частини першої ст. 24 КЗпП), з шкідливими умовами праці (ст. 51, 100 КЗпП).Встановленню таких особливостей присвячена велика кількість підзаконних актів.Іншими словами, наявність важких, шкідливих і небезпечних умов праці - цеоб'єктивне явище. І в конкретних нормах трудового права передбачаються заходи зметою максимально можливої нейтралізації дій шкідливих і небезпечних умовпраці, але не встановлюється заборона на проведення робіт у зазначених умовах.