|
Стаття 152. Передача питання про порушення трудової
дисципліни на розгляд трудового колективу
або його органу Власник або уповноважений ниморган має право замість накладання дисциплінарного стягнення передати питанняпро порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або йогооргану. (Із доповненнями, внесенимизгідно з Указом Президії
Верховної Ради Української РСР від 27.02.85 р. N 8474-X;
у редакції Закону Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XII) НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙКОМЕНТАР
до статті 152 Кодексу законів про працю України 1. Зазначення в частинідругій ст. 140 КЗпП на можливість застосування щодо окремих несумліннихпрацівників у необхідних випадках заходів "дисциплінарного та громадськоговпливу" дає підстави для висновку про те, що за порушення трудової дисциплінидо працівників можуть застосовуватися не лише заходи дисциплінарного стягнення,але й інші заходи впливу. На перший погляд, ст. 140 КЗпП створює правовупідставу для застосування до працівників заходів дисциплінарного впливу,передбачених постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС "Про додаткові заходищодо зміцнення трудової дисципліни". Ми вважаємо, однак, що це не так.Названою постановою як додатковий захід впливу передбачено зменшення щорічноївідпустки на кількість днів прогулу, здійсненого працівником без поважноїпричини у відповідному році. При цьому відпустка повинна бути не менше, ніж 12робочих днів. Це правило не повинне застосовуватися як таке, що суперечитьЗакону України "Про відпустки". Передбачена тією жпостановою виплата премії в половинному розмірі на новому місці роботи протягомшести місяців, якщо з попереднього місця роботи працівник звільнений засистематичне порушення трудової дисципліни, прогули без поважної причини абопояву на роботі в нетверезому стані, також не може застосовуватися як така, щосуперечить суті трудових правовідносин. За порушення, допущене на одному місціроботи, до працівника не можуть застосовуватись заходи впливу на новому місціроботи, перед новим власником. Крім того, державне регулювання преміювання івзагалі не передбачене нормами Кодексу законів про працю і Законом "Прооплату праці". Воно можливе тільки відповідно до ст. 13 і 16 Закону"Про оплату праці". Але за змістом цих статей державне регулюванняпреміювання і в цих випадках допускається тільки з метою запобігання перевитратабо нераціонального використання бюджетних коштів. Можливість державногорегулювання преміювання з метою зміцнення трудової дисципліни із ст. 13 і 16Закону "Про оплату праці" не випливає. 2. Ст. 152 КЗпП надаєправо власникові замість накладення дисциплінарного стягнення передати питанняпро порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або йогооргану. Заходи громадського стягнення або впливу, прийняті трудовим колективомабо його органом, набувають юридичного значення (пункти 3, 8 ст. 40 КЗпП), алеза умови, що вони застосовуються відповідно до законодавства. Перша така умованепрямо сформульована у ст. 152 КЗпП: трудовий колектив або його орган повиненрозглядати питання про порушення трудової дисципліни за поданням власника.Друга умова: розгляд питання про порушення трудової дисципліни і застосуваннязаходів громадського стягнення або впливу трудовим колективом або його органомвідповідно до норм Закону "Про трудові колективи і підвищення їх ролі вуправлінні підприємствами, установами, організаціями". Це означає: 1)оскільки названий Закон поширюється на трудові колективи структурнихпідрозділів підприємств, установ, організацій, питання про порушення трудовоїдисципліни може розглядати не тільки трудовий колектив підприємства, установи,організації, але й трудовий колектив структурного підрозділу, у якому працівникпрацює; 2) наявність кворуму на зборах колективу (п'ятдесят відсотків загальноїчисельності колективу); 3) прийняття рішення більшістю учасників зборів (конференціїтрудового колективу). 3. Що стосується праваорганів трудового колективу розглядати питання про порушення трудовоїдисципліни і застосування заходів громадського стягнення або впливу, товизначити коло цих органів не так просто. Ми вважаємо, що немає підставвизнавати органами трудового колективу і такими, що мають право здійснюватиповноваження трудових колективів, суб'єктів, зазначених у ст. 19 Закону СРСР"Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами,установами, організаціями" (партійні, профспілкові, комсомольськіорганізації, адміністрацію). Ці суб'єкти не входять до структури трудовогоколективу і ніяк не можуть бути його органами. Які ж органи організувати дляздійснення повноважень трудового колективу - це справа саме трудовогоколективу. Закон лише встановлює порядок прийняття рішення про обрання цьогооргану (ст. 20, 21 Закону СРСР "Про трудові колективи і підвищення їх ролів управлінні підприємствами, установами, організаціями"). 4. Зміст Положення протовариські суди Української РСР дозволяє визнати товариські суди органамитрудового колективу. Так, ст. 1 Положення передбачає, що товариські судинаділені довірою колективу, виконують його волю і відповідальні перед ним. Ст.2 того ж Положення передбачає створення товариських судів за рішенням трудовихколективів. Отже, товариські суди є органами трудового колективу і відповіднодо ст. 152 КЗпП мають право за поданням власника розглядати питання пропорушення трудової дисципліни і приймати щодо порушників трудової дисциплінирішення про застосування заходів громадського впливу і стягнення. 5. Трудові колективиабо створені ними органи мають право застосовувати щодо порушників трудовоїдисципліни такі громадські стягнення, як товариське зауваження або громадськудогану (ст. 9 Закону "Про трудові колективи і підвищення їх ролі вуправлінні підприємствами, установами, організаціями"). Товариські судимають право застосовувати до порушників трудової дисципліни заходи впливу.Деякі з них за своїм правовим статусом повинні бути визнані заходамигромадського стягнення. Це - товариське зауваження, громадський осуд,громадська догана без публікації та з публікацією у пресі (ст. 16 Положення протовариські суди в Українській РСР). 6. Громадські стягненнявраховуються нарівні з дисциплінарними при звільненні з підстав, зазначених упункті 3 ст. 40 КЗпП. При цьому враховуються лише ті громадські стягнення, якізастосовані з дотриманням строків, встановлених ст. 148 КЗпП, і не втратилисилу у зв'язку з закінченням одного року після винесення рішення про оголошеннястягнення або достроково за рішенням органу, який оголосив стягнення. 7. Крім заходівгромадського стягнення трудовий колектив має право застосовувати до працівниківтакі заходи громадського впливу (ст. 9 Закону "Про трудові колективи іпідвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами,організаціями"): 1) ставити перед власником питання про притягненняпорушника трудової дисципліни до відповідальності; 2) ставити перед власникомпитання про позбавлення порушників трудової дисципліни премій, винагород зарезультатами роботи за рік і за вислугу років; 3) порушувати питання пропритягнення порушників трудової дисципліни до матеріальної відповідальності. Що стосується питанняпро перенесення чергової відпустки та черговості надання житла, то такі заходисуперечать наданому працівникам праву на відпустку і громадянам - праву нажитло і застосовуватися не повинні. 8. Товариським судамтакож надане право застосовувати щодо порушників трудової дисципліни заходигромадського впливу, які не відносяться до категорії громадських стягнень.Такими заходами впливу є: 1) покладення обов'язків принести публічне вибаченняпотерпілому або колективу; 2) постановка перед власником питання про звільненняпрацівника. 9. Заходи громадськоговпливу не можуть враховуватися при звільненні на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП, алемають юридичне значення при застосуванні п. 8 ст. 40 КЗпП.
|
