|
Стаття 147. Стягнення за порушення трудової дисципліни За порушення трудовоїдисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходівстягнення: 1) догана;
2) звільнення. Законодавством, статутами іположеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорійпрацівників й інші дисциплінарні стягнення. (Із змінами і доповненнями,внесеними згідно з указами
Президії Верховної Ради Української РСР від 21.12.83 р. N 6237-X,
від 27.06.86 р. N 2444-XI,
від 27.05.88 р. N 5938-XI;
Законом Української
РСР від 20.03.91 р. N 871-XII;
Законом України від 18.02.92 р. N 2134-XII) НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙКОМЕНТАР
до статті 147 Кодексу законів про працю України 1. Стаття, щокоментується, передбачає застосування до працівників за порушення трудовоїдисципліни таких стягнень як догана і звільнення. Пленум Верховного СудуУкраїни визнає дисциплінарним стягненням звільнення з підстав, передбаченихпунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП (п. 22 постанови "Про практикурозгляду судами трудових спорів"). Очевидно, таким має визнаватись ізвільнення на підставі п. 11 ст. 41 КЗпП. Водночас звільненнявідповідно до п. 7 ст. 36, п. 2 і 3 ст. 41 КЗпП дисциплінарним стягненням невизнається. П. 25 Типових правил втратив чинність в тій частині, в якій вінвстановлює дисциплінарні стягнення, що не передбачені ст. 147 КЗпП. 2. Інші види стягненьможуть встановлюватися тільки законами. Це прямо випливає із п. 22 частинипершої ст. 92 Конституції. Тому застосування такого виду стягнення якзауваження, передбаченого ст. 2 розділу II Статуту про дисципліну працівниківспеціальних (воєнізованих) аварійно-рятувальних служб було б незаконним. Разомз тим приведення законодавства у відповідність з Конституцією України вимагаєпевного часу. Тому ми вважаємо, що частина друга ст. 147 КЗпП не втратилаповністю чинність у зв'язку з прийняттям Конституції України. Мається на увазі,що п. 22 ст. 92 Конституції не допускає визначення іншими нормативними актами,крім законів, діянь, які є дисциплінарними порушеннями, та відповідальності заїх вчинення. Водночас і процес приведення законодавчих актів у відповідність зКонституцією не може бути нескінченним. Тому слід очікувати внесення змін достатті, що коментується, та відповідних підзаконних актів. Уже внесені зміни доПоложення про дисципліну працівників залізничного транспорту, якими виключеніправила про можливість застосування таких видів стягнення як переміщення нанижчеоплачувану роботу на строк до трьох місяців, переміщення на нижчу посадуна строк до шести місяців, оскільки ці заходи стягнення мали ознаки примусовоїпраці, що суперечить ст. 43 Конституції України. Водночас позбавленнямашиністів права керування локомотивами з наданням роботи помічником машиніста,позбавлення свідоцтва водія моторно-рейкового транспорту незнімного типу,свідоцтва помічника машиніста локомотива з наданням роботи, не пов'язаної зкеруванням локомотивом і моторно-рейковим транспортом на строк до одного року,з п. 12 Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту невиключене. При затвердженніПоложення про дисципліну працівників залізничного транспорту Кабінет МіністрівУкраїни намагався локалізувати застосування перелічених заходів стягнення. Хочаце Положення поширюється на всіх працівників галузі (крім зазначених у п. 2цього Положення), перелічені стягнення можуть застосовуватися лише щодокатегорії працівників, перелік яких затверджується Міністерством транспортуУкраїни за погодженням з профспілками (слід вважати, що до працівників, які неувійшли до згаданого переліку, дисциплінарні стягнення застосовуються на основіта відповідно до норм Кодексу законів про працю). З метою локалізаціїперелічених заходів стягнення в Положенні (п. 13 і 15) докладно визначаютьсяпідстави застосування таких заходів стягнення як позбавлення права керування тазвільнення. Позбавлення правакерування (позбавлення свідоцтва) з наданням іншої роботи на строк до 1 року неслід вважати пов'язаним із застосуванням примусової праці. Надання іншої роботив цьому випадку можливе тільки на прохання працівника і покликане пом'якшитигостроту ситуації, пов'язаної з подальшою неможливістю виконання працівникомколишньої роботи. Якщо працівник відмовиться від наданої йому роботи, вінпідлягає звільненню з роботи відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП. 3. Закон "Продержавну службу" (ст. 14) встановлює такі заходи дисциплінарного впливу якпопередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року вприсвоєнні чергового рангу або призначенні на вищу посаду. У названому Законівони названі саме заходами дисциплінарного впливу, а не стягнення. У Положенніпро ранги державних службовців (п. 4) затримка в присвоєнні чергового рангутакож названа як захід дисциплінарного впливу. Отже, попередження про неповнуслужбову відповідність і затримка в присвоєнні чергового рангу в призначенні напосаду не є дисциплінарним стягненням. Встановлення Законом"Про державну службу" додаткових заходів дисциплінарного впливу, якіможуть застосовуватися щодо державних службовців, не виключає можливостізастосування до них заходів стягнення, передбачених ст. 147 КЗпП. Позбавлення премії абонадбавок до заробітної плати не може розглядатися як захід дисциплінарногостягнення навіть тоді, коли це прямо передбачено за несвоєчасне виконаннязавдань, погіршення якості роботи або порушення трудової дисципліни. 4. Закон "Простатус суддів" передбачає можливість застосування щодо суддів судівУкраїни таких стягнень, як догана, зниження кваліфікаційного класу, звільненняз посади. Встановлення спеціальних правил про дисциплінарну відповідальністьсуддів дає підстави для висновку, що норми Кодексу законів про працю продисциплінарну відповідальність на суддів не поширюються. 5. Дисциплінарнийстатут прокуратури України встановлює такі заходи стягнення: 1) догана; 2) зниження в класномучині; 3) зниження в посаді; 4) позбавленнянагрудного знака "Почесний працівник прокуратури України"; 5) звільнення; 6) звільнення впозбавленням класного чину. 6. Гірничий законУкраїни у ст. 51 передбачає, що за порушення гірничого законодавства працівникигірничих підприємств несуть дисциплінарну відповідальність відповідно Положенняпро дисципліну працівників гірничих підприємств. Це Положення не встановлюєінших видів стягнень, крім передбачених ст. 147 КЗпП. Але слід враховувати, щопосилання в ст. 51 Гірничого закону на згадане Положення не відповідає п. 22частини першої ст. 92 Конституції. 7. Підставою дляпритягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є порушення трудовоїдисципліни. Закон не вимагає, щоб таке порушення обов'язково призводило добудь-яких шкідливих наслідків. Для притягнення працівника до дисциплінарноївідповідальності досить, щоб був зафіксований сам факт порушення. Водночаснаслідки порушення враховуються при визначенні тяжкості дисциплінарногопроступку та виборі дисциплінарного стягнення. Якщо при виборі заходівдисциплінарного стягнення враховуються наслідки порушення, власник повинен бутиготовим до того, щоб довести при розгляді трудового спору наявність шкідливихнаслідків та їх причинний зв'язок з допущеним працівником порушенням. 8. Порушення трудовоїдисципліни визначається в п. 24 Типових правил як невиконання або неналежневиконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків. Цевизначення, дане в підзаконному акті Союзу РСР, підлягає коригуванню зурахуванням змісту частини першої ст. 147 КЗпП, у якій мова йде про порушеннясаме трудової дисципліни, а не тільки трудових обов'язків. До категоріїтрудових обов'язків працівника дуже важко (а швидше - неможливо) віднести додержанняобов'язків не розголошувати комерційну таємницю, не працювати за сумісництвом.Але до категорії трудової дисципліни додержання цих обов'язків належать, якщотільки вони внесені до місцевих правил внутрішнього трудового розпорядку,колективного чи трудового договору. 9. Водночас вина якодна з ознак порушення трудової дисципліни є цілком необхідною для притягненняпрацівника до дисциплінарної відповідальності. У законодавстві про працю нерозкривається зміст категорії вини, не визначаються її види. У відповіднихвипадках орган, який розглядає трудовий спір, може застосовувати за аналогієюнорми інших галузей вітчизняного права. Це стосується і випадків, коли в діяхпрацівника міститься ознака крайньої необхідності. Якщо працівник не вийшов нароботу у зв'язку з аварією системи центрального опалення в квартирі, де вінпроживає, і необхідністю його особистої участі в ліквідації наслідків аварії,порушення трудових обов'язків має місце, але вини (навіть у формі недбалості) удіях працівника немає. Не буде вини в його діях у разі потреби екстреногозвернення за медичною допомогою, хоча б лікарняний листок працівникові і не буввиданий. З іншого боку, власник,як правило, не бере на себе обов'язок доставляти працівників на роботу власнимтранспортом. Проблема транспорту повинна вирішуватися працівником, як правило,без допомоги власника. Тому посилання працівника на погану роботу міськоготранспорту, за загальним правилом, не виключає вини працівника, наприклад, узапізненні на роботу. Лише припинення роботи транспорту через стихійне лихо,аварії та інші надзвичайні обставини виключає вину працівника в запізненні нароботу. Критерієм, за яким визначається наявність в діях працівника, є належнатурбота працівника про виконання трудових обов'язків.
|
