Стаття 9¹. Додаткові порівняно ззаконодавством трудові і 
соціально-побутові пільги

Підприємства, установи,організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можутьвстановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутовіпільги для працівників.

Підприємство може матеріальнозаохочувати працівників медичних, дитячих, культурно-освітніх, учбових іспортивних закладів, організацій громадського харчування і організацій, щообслуговують трудовий колектив і не входять до його складу. 

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 9¹Кодексу законів про працю України

1. Хоча прокоментованівище статті Кодексу законів про працю і передбачають регулювання цим Кодексомнасамперед трудових відносин, праці, зміст цього законодавчого акта свідчить пропоширення його положень і на відносини, пов'язані із соціально-побутовим ісоціально-культурним обслуговуванням працівників за рахунок коштів підприємства,установи, організації (власника). Відносини між власником (уповноваженим ниморганом) і працівником, пов'язані із соціально-побутовим і соціально-культурнимобслуговуванням працівників, слід визнати частиною трудових відносин. Тому в ст.9¹ КЗпП говориться про встановлення додаткових порівняно ззаконодавством не тільки трудових, але й соціально-побутових пільг. У Кодексізаконів про працю відсутня єдність термінології щодо відносин, пов'язаних ізсоціально-побутовим і соціально-культурним обслуговуванням працівників. Так, ст.200 КЗпП встановлює правило, що стосується культурно-масової і спортивної роботиз молодими працівниками. У ст. 248 КЗпП говориться про житлово-побутовеобслуговування працівників. У ст. 250 КЗпП йдеться про матеріальне забезпеченнякультурно-освітньої, оздоровчої, фізкультурної і спортивної роботи. Ст. 13 КЗпПпередбачає включення в колективні договори умов про житлово-побутове, культурне,медичне обслуговування працівників, організацію оздоровлення і відпочинкупрацівників.

З урахуванням такогорозмаїття термінології, що застосовується в Кодексі законів про працю, вважаємодопустимим поняття "соціально-побутові пільги" тлумачити досить широко,включаючи в нього пільги побутового, житлового, культурного, освітнього,медичного, оздоровчого, спортивного, фізкультурного та іншого подібногохарактеру.

2. Слід враховувати,що поряд із правом підприємств надавати працівникам соціальні пільги, якіформулюються як положення загального характеру, що зобов'язують підприємствонадавати соціальні, соціально-побутові та соціально-культурні пільги працівникамабо їх окремим категоріям, у законодавстві стали з'являтися і такі норми, щомістять формально визначені правила про надання соціальних послуг працівникам.

Зокрема, п. 19 Типовоїформи контракту з керівником підприємства, що є у державній власності,передбачає надання керівнику матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірісередньомісячного заробітку. Ст. 13 Закону "Про державну підтримку засобівмасової інформації та соціальний захист журналістів" надає право журналістам насанаторно-курортне лікування за рахунок власників (засновників, співзасновників)засобів масової інформації.

3. Право на наданняпрацівникам додаткових трудових і соціально-побутових пільг мають підприємства,установи та організації. Належить підкреслити, що таке право мають і установи,що фінансуються з бюджету.

4. Слід звернутиувагу, що ст. 9¹ Кодекс законів про працю доповнено згідно із Закономвід 20 березня 1991 року, який терміном "власник" замінив у Кодексі законів пропрацю слова не тільки "адміністрація підприємства, установи, організації", а й"підприємство, установа, організація". І все-таки статті 9¹КЗпП нова термінологія не торкнулася. Законодавець віддав перевагу у данійстатті використанню колишньої термінології. На нашу думку, законодавець тимсамим підкреслив, що на стороні роботодавця він розрізняє двох суб'єктів -власника підприємства, установи, організації і саме підприємство, що має статусюридичної особи відповідно до цивільного законодавства.

5. У силу ст.9¹ КЗпП додаткові трудові та соціально-побутові пільги працівникамможуть надаватися саме підприємствами, установами, організаціями, а не їхвласниками. При цьому такі пільги не завжди можуть носити виключно матеріальнийхарактер, однак матеріальний компонент у них повинен бути завжди. Так, наданнядодаткової відпустки на підставі колективного договору є для працівникадодатковою пільгою організаційного характеру. Однак воно тягне й надання пільгиматеріального характеру (оплату часу додаткової відпустки). Отже, наданнядодаткової відпустки на підставі колективного договору відповідає ст.9¹ КЗпП.

Навпаки, наданнявідпустки без збереження заробітної плати не тягне за собою ніяких матеріальнихпільг. Це - чисто організаційна міра. Таким чином, вона допускається тільки увипадках, передбачених ст. 25, 26 Закону "Про відпустки". Надавати відпустки беззбереження заробітної плати у випадках, не передбачених законами, посилаючись наст. 9¹ КЗпП, було б незаконним, тому що контрагентом працівника увідносинах, пов'язаних з наданням працівникові пільг організаційного характеру євласник (адміністрація підприємства, установи, організації), а надання власникомпрацівникові пільг, що не мають матеріального змісту, ст. 9¹ КЗпП непередбачає.

Аналогічним чином неможе бути виправдане посиланням на ст. 9¹ КЗпП надання працівникампільг, пов'язаних з відмовою власника використовувати права, встановлені главоюIII Кодексу законів про працю. Встановлення для працівників на підставі ст.9¹ КЗпП пільг, пов'язаних з матеріальною відповідальністю працівника,не відповідає змісту цієї статті.