Глава IX
ГАРАНТІЇ ПРИ ПОКЛАДЕННІ НА ПРАЦІВНИКІВ МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ШКОДУ, ЗАПОДІЯНУ ПІДПРИЄМСТВУ, УСТАНОВІ, ОРГАНІЗАЦІЇ

Стаття 130. Загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників

Працівники несуть матеріальнувідповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організаціївнаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальноївідповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхомвстановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах іпорядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіянапідприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю)працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиноюзаробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяноїшкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначенихпідстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно відпритягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальноївідповідальності.

На працівників не може бутипокладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормальноговиробничо-господарського риску, а також за не одержані підприємством,установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, щоперебував в стані крайньої необхідності.

Працівник, який заподіявшкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власникаабо уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяноїшкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

(Із доповненнями, внесенимизгідно з указами Президії
 Верховної Ради Української РСР від 24.12.76 р. N 1616-IX,
 від 27.06.86 р. N 2444-XI;
 Законом України від 05.07.95 р. N 263/95-ВР)

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙКОМЕНТАР
до статті 130 Кодексу законів про працю України

1. Матеріальнавідповідальність - це інститут трудового права. Але і в законодавстві, і внауковій літературі термін "матеріальна відповідальність" частовикористовується далеко за межами трудового права. Вживання терміну"матеріальна відповідальність" за межами сфери трудового права ніскількине означає, що у відповідних випадках дійсно повинні застосовуватися норми, якітут коментуються. Норми інституту матеріальної відповідальності застосовуютьсявиключно в межах предмета трудового права.

2. Слова"працівники несуть матеріальну відповідальність" означають, що матеріальнавідповідальність може бути покладена на будь-якого працівника, який уклавтрудовий договір з підприємством, установою, організацією. І якщо в літературі,на практиці і в законодавчих актах зустрічається поняття"матеріально-відповідальна особа", то з цього не можна зробитивисновок про те, що тільки такі особи можуть бути притягнені до матеріальноївідповідальності. До матеріальної відповідальності відповідно до норм Кодексузаконів про працю можуть бути притягнені всі працівники, починаючи від державнихслужбовців вищого рангу і закінчуючи некваліфікованими працівниками (занаявності підстав).

Законодавство невиключає притягнення до матеріальної відповідальності неповнолітніхпрацівників. Вони не можуть нести лише повну матеріальну відповідальність напідставі договорів про індивідуальну або колективну (бригадну) матеріальнувідповідальність. Але слід мати на увазі, що при вирішенні пов'язаного з цимтрудового спору суд буде старанно перевіряти наявність обставин, що зазначенніу ст. 137 КЗпП та є підставою для зменшення розміру шкоди, яка підлягаєстягненню з працівника.

3. Правові нормиінституту матеріальної відповідальності поширюються також на випадки заподіянняпрямої дійсної шкоди працівниками громадянам (суб'єктам підприємницькоїдіяльності та фізичним особам, які використовують найману працю в споживчомугосподарстві), з якими працівники перебувають у трудових відносинах.

4. Стаття, щокоментується, характеризує юридичний склад, тобто перелічує юридичні факти,сукупність яких дає власникові право притягти працівника до матеріальноївідповідальності. Таких юридичних фактів чотири: порушення працівником трудовихобов'язків, наявність прямої дійсної шкоди, причинний зв'язок між порушенням ішкодою та вина працівника. Відсутність хоча б одного з цих фактів виключаєможливість притягнення працівника до матеріальної відповідальності.