Стаття 9. Недійсність умов договорів про працю, які погіршують становище працівників

Умови договорів про працю, якіпогіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю,є недійсними.

(Із змінами, внесеними згідноз Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 27.05.88 р. N 5938-XI;
 Законом Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XII;
 Законом України від 05.07.95 р. N 263/95-ВР)

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 9 Кодексу законівпро працю України

1. Оскільки Кодексзаконів про працю із моменту його прийняття містив статтю про недійсністьположень колективного договору, що суперечать чинному законодавству (ст. 12),немає ніякої необхідності давати розширювальне тлумачення поняття договорів пропрацю, вжитого в даній статті, і поширювати поняття договорів про працю нетільки на договори (угоди) між власником і працівником, а і на колективнідоговори. Така необхідність тим більше перестала існувати зараз, коли ст. 16КЗпП, яка забороняє включати в колективні договори умови, які погіршуютьстановище працівників порівняно з чинним законодавством, за змістом максимальнонаближена до ст. 9 КЗпП. Отже, під договорами про працю в статті, щокоментується, маються на увазі не тільки трудові договори, а й інші договори(про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, про повну колективну(бригадну) матеріальну відповідальність, угоди про встановлення випробувальногостроку, зміну істотних умов праці, про переведення на іншу тимчасову чи постійнуроботу, про суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування,збільшення обсягу виконуваної роботи, про заміщення тимчасово відсутньогокерівника, про встановлення неповного робочого часу тощо), укладені міжвласником і працівником.

2. Ст. 9 КЗпП невимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, якіпогіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньооголошує такі умови недійсними. У науці цивільного права в подібних випадкахдоговори (або їх умови) кваліфікуються як нікчемні, на противагу яким договори(правочини) оспорювані вимагають судової процедури визнання їх недійсними. Слід,однак, зазначити, що пряма аналогія закону в даному випадку навряд чи можлива,оскільки за нормами цивільного права сторони недійсної угоди звичайноповертаються у первісний стан (якщо інше не передбачено законом), що єнеможливим в трудовому праві. Орган по розгляду трудових спорів не має правазастосовувати недійсні умови договорів про працю, незалежно від того, ставитьсячи не ставиться питання про їх недійсність, але натомість застосовує положеннявідповідних нормативно-правових актів.

У трудовомузаконодавстві відсутні розгорнені правила про способи захисту трудових прав.Відсутня і вказівка на можливість з метою захисту права пред'явлення позову провизнання (права, обов'язку) або про визнання відсутності права чи обов'язку. Івсе-таки на підставі ст. 55 Конституції України можливе пред'явлення позову провизнання тієї чи іншої умови договору про працю такою, що погіршує становищепрацівника (це автоматично буде означати, що відповідне умова недійсна) абопозову про визнання неіснуючими прав та обов'язків сторін трудового договору,заснованих на недійсній умові.

3. В цілому ст. 9 КЗпПстала певною перешкодою для впровадження ринкових елементів у трудові відносини.Ринок передбачає взаємні поступки договірних сторін, досягнення компромісушляхом взяття на себе кожною зі сторін договору про працю додаткових упорівнянні з законодавством обов'язків і згоди на надання іншій сторонідодаткових у порівнянні з законодавством прав. Без цього ринку немає. Однакстаття, що коментується, забороняє працівникові брати на себе обов'язки, непередбачені законодавством, і відмовлятися від прав, передбаченихзаконодавством, тому що це погіршило б його становище порівняно ззаконодавством. Це позбавляє іншу сторону договорів про працю стимулу доприйняття на себе додаткових обов'язків або до відмови від прав. Трудовіправовідносини, таким чином, консервуються на рівні мінімуму трудових правпрацівників і максимуму їх обов'язків. Угоди про інтенсифікацію використаннятрудового творчого потенціалу працівників витісняються втінь.

4. Конструктивнимнапрямком розвитку законодавства про працю, на нашу думку, може стати перехідвід оцінки окремих умов договорів про працю як таких, що погіршують становищепрацівників і тому недійсних, до оцінки договорів про працю в цілому, а такожвстановлення в законодавстві можливості погіршення деякими умовами договорів пропрацю положення працівників, з відповідним покращенням їх становища іншимиумовами. При цьому, звичайно, недійсними повинні визнаватися не тільки договорипро працю в цілому, але й окремі умови договорів про працю, що не забезпечуютьбезпечних і здорових умов праці.

Науково-практичний коментар
станом на 01.10.2007 р.