Стаття 120. Гарантії і компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість

Працівники мають право навідшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з переведенням,прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість.

Працівникам при переведенні їхна іншу роботу, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість, виплачуються:вартість проїзду працівника і членів його сім'ї; витрати по перевезенню майна;добові за час перебування в дорозі; одноразова допомога на самого працівника іна кожного члена сім'ї, який переїжджає; заробітна плата за дні збору в дорогуі влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також зачас перебування в дорозі.

Працівникам, які переїжджаютьу зв'язку з прийомом їх (за попередньою домовленістю) на роботу в іншумісцевість, виплачуються компенсації і надаються гарантії, зазначені в частинідругій цієї статті, крім виплати одноразової допомоги, яка цим працівникам можебути виплачена за погодженням сторін.

Розміри компенсацій, порядокїх виплати та надання гарантії особам, зазначеним у частинах другій і третійцієї статті, а також гарантії і компенсації особам при переїзді їх в іншумісцевість у зв'язку з направленням на роботу в порядку розподілу післязакінчення учбового закладу, аспірантури, клінічної ординатури або в порядкуорганізованого набору, встановлюються законодавством.

(Із змінами, внесеними згідноз Указом Президії
 Верховної Ради Української РСР від 30.12.81 р. N 2957-X;
 Законом України від 19.01.95 р. N 6/95-ВР)

НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙКОМЕНТАР
до статті 120 Кодексу законів про працю України

1. Стаття, щокоментується, містить основні норми про гарантійні і компенсаційні виплати, якіпровадяться на користь працівників при переїзді на роботу в іншу місцевість.Більш детальні правила щодо цього містяться в постанові Кабінету МіністрівУкраїни "Про гарантії і компенсації при переїзді на роботу в іншумісцевість" (далі в межах коментарю до цієї статті - постанова).

2. Ст. 120 КЗпП іпостанова передбачають гарантії і компенсації у зв'язку з переведенням,прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість. Постанова конкретизуєіншу місцевість як інший населений пункт. Переведення на роботу в іншумісцевість може провадитися разом з підприємством, яке змінює місце своєїдіяльності. Зміна місця перебування і діяльності підприємства, у принципі, єзвичайним явищем. Переведенням на іншу роботу разом з підприємством можевважатися і переведення разом із структурним підрозділом підприємства.

Далі, переведення нароботу в іншу місцевість може здійснюватися за наказом органу виконавчої владиабо іншого власника про переведення працівника за його згодою на іншепідприємство, розміщене в іншій місцевості. Державний орган вправі прийматитаке рішення тільки щодо керівників державного підприємства, установи,організації (за наявності згоди такого працівника). Інший власник (суб'єктнедержавної форми власності), який має підприємства в різних населених пунктах,також може переводити працівників, за їх згодою, з одного підприємства напідприємство, що розташоване в іншій місцевості, в межах закріплених за нимстатутом підприємства прав на прийняття і звільнення працівників. Нарешті,переведення на роботу в іншу місцевість може здійснюватися за заявою або зазгодою працівника за домовленістю між керівниками підприємств.

3. Прийняття на роботув іншу місцевість передбачає укладення трудового договору до переїздупрацівника в цю місцевість. Хоча ні ст. 24 КЗпП, ні інші акти законодавства непередбачають укладення трудових договорів у подібних випадках у письмовійформі, така форма є необхідною і для доказу того, що переїзд в іншу місцевістьпов'язаний з прийняттям на роботу, і для вирішення питання про гарантійні ікомпенсаційні виплати на користь працівника. Правда, таку роль може виконуватиі письмовий запит працівника про прийняття на роботу в іншу місцевість,підтверджений керівником підприємства, на адресу якого направлений запит.

4. Поняття направленняна роботу стаття, що коментується, і постанова розуміють як направлення впорядку розподілу після закінчення учбового закладу, аспірантури, клінічноїординатури або в порядку організованого набору. Указом Президента України"Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів тапрацевлаштування випускників вищих навчальних закладів" передбаченонаправлення молодих спеціалістів на роботу. Положення цього Указу поширюєтьсятільки на осіб, які навчаються за рахунок державного бюджету і уклаливідповідні угоди (незалежно від часу вступу на навчання), а також осіб, якінавчаються за спеціальністю педагогічного, медичного, юридичного, економічногота сільськогосподарського профілю.

5. При переведенні нароботу в іншу місцевість працівникові компенсується вартість проїзду працівникаі членів його сім'ї. Оплата провадиться тільки за умови надання відповіднихпроїзних документів. Відсутність таких документів позбавляє права працівника накомпенсацію витрат на проїзд, навіть якщо фактично такі витрати і провадилися(наприклад, при втраті проїзних документів або при переїзді в іншу місцевістьвласним транспортом). Компенсація витрат на проїзд провадиться в порядку,встановленому законодавством про відрядження. Компенсація не провадиться, якщовласник надає для цього відповідні засоби пересування.

6. Витрати наперевезення майна залізничним, водним або автомобільним транспортом загальногокористування компенсуються в межах вартості перевезення 500 кілограмів вантажуна самого працівника і 150 кілограмів на кожного члена сім'ї, який переїжджає.За згодою сторони, яка приймає, можуть бути оплачені витрати на перевезеннямайна більшої ваги.

7. Працівники, якіпереводяться на роботу в іншу місцевість, мають право на одержання добових закожний день перебування в дорозі. "Кожен день перебування в дорозі" -це, на наш погляд, повинно визначатися законодавством про відрядження (деньвід'їзду і день приїзду складають два дні). Цим же законодавством повиннавизначатися сума добових.

8. При переведенні нароботу в іншу місцевість виплачується одноразова допомога. На самого працівникадопомога виплачується в розмірі його місячного посадового окладу (тарифноїставки) на новому місці роботи. На кожного члена сім'ї, який переїхав, допомогавиплачується в розмірі 25 відсотків допомоги, виплачуваної на самогопрацівника. Спеціальні правила встановлені на випадок, коли працівникпереводиться на роботу в іншу місцевість на строк не більше одного року і сім'яз ним не переїжджає. У цьому випадку замість виплати одноразової допомогипрацівникові можуть відшкодовуватися витрати, пов'язані з проживанням на новомумісці. Розмір відшкодування повинен не перевищувати половини розміру добових,встановленого законодавством про відрядження.

9. Працівникам, якіпереводяться на роботу в іншу місцевість, виплачується заробітна плата за днізбору в дорогу і влаштування на новому місці, але не більше ніж за 6 днів, і зачас перебування в дорозі, виходячи з розміру тарифної ставки (окладу) запосадою (спеціальністю), за якою працівник буде працювати після переїзду.

10. Усі переліченігарантійні і компенсаційні виплати провадяться на користь працівникапідприємством за місцем нової роботи і за його рахунок.

11. До членів сім'ї,яким виплачуються гарантії і компенсації, належить насамперед подружжя. Крімтого, до членів сім'ї належать діти і батьки обох із подружжя, які проживаютьспільно з працівником і перебувають на його фактичному утриманні незалежно віднаявності в утриманця права на одержання утримання від переведеного працівника.Формулювання п. 1 постанови дає підстави стверджувати, що до дітей і батьківналежать обидві ознаки: і спільне проживання і утримання. Відсутність однієї зцих ознак відповідно до цього пункту виключає право на гарантійні ікомпенсаційні виплати. Зазначені члени сім'ї мають право на одержаннягарантійних і компенсаційних виплат за умови, що вони переїжджають на нове місцепроживання працівника до закінчення одного року з дня фактичного надання житла.О. Є. Сонін правильно звернув увагу на те, що п. 1 постанови обмежує колочленів сім'ї, на яких виплачується допомога всупереч законові (частині другійст. 120 КЗпП). На нашу думку, члени сім'ї при цьому повинні визначатисьвідповідно до частини другої ст. 64 Житлового кодексу.