|
Сторінка 1 з 2
Стаття 81. Співвідношення міжнародних договорів про працю і
законодавства України
Якщо міжнародним договором абоміжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніжті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правиламіжнародного договору або міжнародної угоди.
(Доповнено статтею 81згідно із Законом
Української РСР від 20.03.91 р. N 871-XII)
НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 81Кодексу законів про працю України
1. Ст. 9 Конституціїпередбачає, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких наданаВерховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Стаття,що коментується, є конкретизацією зазначеного конституційного положення. Прицьому в ст. 81 КЗпП спеціально підкреслюються два моменти. Перший -міжнародні договори та угоди, учасником яких є Україна, є частиною національноготрудового законодавства України, тому вони відносяться до джерел трудового праваУкраїни. Другий - норми таких міжнародних договорів і угод мають пріоритет передактами внутрішнього законодавства України. Таким чином, у разі суперечності міжними мають застосовуватися положення міжнародних договорів і угод, а нетрудового законодавства України.
2. Конкретний порядокукладення, виконання і припинення міжнародних договорів України встановленоЗаконом "Про міжнародні договори України". Відповідно до названого Законуміжнародним договором України є укладений у письмовій формі з іноземною державоюабо іншим суб'єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом,незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов'язаних між собоюдокументах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода,конвенція, пакт, протокол тощо).
3. Чинні міжнароднідоговори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до нормміжнародного права. Згідно з цим принципом Україна також виступає за те, щоб йінші сторони міжнародних договорів України неухильно виконували своїзобов'язання за цими договорами.
Загальний нагляд завиконанням міжнародних договорів Україною, в тому числі й іншими їх сторонами,здійснює Міністерство закордонних справ України. У разі невиконання абоненалежного виконання обов'язків, взятих на себе за міжнародними договорамиУкраїнською Стороною, Міністерство закордонних справ інформує про це ПрезидентаУкраїни або Уряд для вжиття необхідних заходів.
Реєстрація чиннихміжнародних договорів України у Секретаріаті Організації Об'єднаних Наційздійснюється за поданням Міністерства закордонних справ України відповідно доСтатуту Організації Об'єднаних Націй. Крім цього, чинні міжнародні договориУкраїни реєструються у Міністерстві закордонних справ України та включаються доЄдиного державного реєстру нормативних актів.
4. До джерел правовогорегулювання праці в Україні відносяться не лише міжнародні договори, укладенідержавою після проголошення Україною незалежності, але й міжнародні договори,укладені СРСР. Це положення засноване на ст. 7 Закону "Про правонаступництвоУкраїни", відповідно до якої Україна визнала себе правонаступником прав іобов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, що не суперечать КонституціїУкраїни та її інтересам.
5. Особливістюміжнародних договорів як джерел правового регулювання праці є те, що, крімдвосторонніх договорів між Україною та іншою державою, велике значення маютьбагатосторонні договори, зокрема Конвенції та Рекомендації МіжнародноїОрганізації Праці (МОП).
6. Міжнароднаорганізація праці - спеціалізована міжнародна установа, заснована для цілейміжнародного співробітництва для забезпечення тривалого миру та усуненнясоціальної несправедливості за допомогою поліпшення умов праці. МОП буластворена в 1919 році відповідно до Версальського мирного договору в рамках ЛігиНацій і діє на підставі Статуту. З 1946 року МОП стала першою спеціалізованоюустановою ООН. У 1969 році у зв'язку з 50-річчям утворення МОП була відзначенаНобелівською премією миру. Україна стала членом МОП у 1954 р. МісцезнаходженняМОП - м. Женева (Швейцарія). Основними органами МОП є: Міжнародна конференціяпраці (законодавчий орган); Адміністративна Рада (виконавчий орган); МіжнароднеБюро Праці (постійний секретаріат). Крім цього, у більше ніж 40 країнахзнаходяться регіональні та галузеві бюро. В цілому МОП має унікальну для ООНтрьохсторонню структуру, в рамках якої представники роботодавців та трудящих -"соціальні" партнери - мають рівний з представниками уряду голос при розробціполітики організації.
Головнимистратегічними цілями МОП вважаються: розвиток і реалізація норм і основоположнихпринципів і прав у сфері праці; створення більш широких можливостей для жінок тачоловіків по забезпеченню достойної зайнятості; підвищення ефективностісоціального захисту та розширення кола осіб, які підлягають такому захисту;укріплення трьохсторонньої структури та підтримка соціальногодіалогу.
МОП здійснюєдіяльність у таких основних напрямках: розробка і прийняття конвенцій ірекомендацій про працю; надання технічної допомоги країнам - членам МОП, у томучислі й у створенні їх національного трудового законодавства; навчання та освітаз питань, що відносяться до компетенції організації.
З 1919 року булаприйнята значна кількість конвенцій та рекомендацій, які охоплюють майже усіпитання у сфері праці. До них належать деякі основні права людини (зокрема,право на свободу об'єднання, права на створення організацій і на веденняколективних переговорів, ліквідація дискримінації у галузі зайнятості),адміністрації праці, умови праці, соціальне забезпечення, техніка безпеки таохорона праці, зайнятість жінок і таких спеціальних категорій яктрудящі-мігранти та моряки.
7. Конвенції МОПстають обов'язковими для держав - членів МОП у разі їх ратифікації. РекомендаціїМОП приймаються в тому випадку, коли питання, яке стоїть на обговоренні абобудь-який його аспект не дозволяють прийняти щодо нього рішення у форміконвенції. Тому рекомендації МОП ратифікації не підлягають, однак вонипідлягають проведенню в життя за допомогою законодавства кожної країни або іншимшляхом. Для контролю за дотриманням конвенцій кожна з держав-членів зобов'язананадавати спеціальні доповіді щодо прийнятих нею заходів для застосуванняконвенцій, а контроль за дотриманням рекомендацій забезпечується наданнямінформації про результати перетворення в життя їх положень. Існує також певниймеханізм для розгляду скарг.
8. За станом на 1грудня 2004 р. в Україні діє більше 50 Конвенцій МОП (з урахуваннямратифікованих у той час, коли Україна входила до складу СРСР) і близько 80Рекомендацій до них із загальної кількості прийнятих на 1999 рік 182 конвенцій і190 рекомендацій. Це, зокрема, такі Конвенції:
1) Конвенція N 29 "Пропримусову або обов'язкову працю" (1930);
2) Конвенція N 47 "Проскорочення робочого часу до 40 годин на тиждень" (1935);
3) Конвенція N 100"Про рівне винагородження чоловіків і жінок за рівну працю" (1951) (переліченіКонвенції ратифіковані Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 9червня 1956 р.);
4) Конвенція N 10 "Промінімальний вік допуску дітей на роботу в сільському господарстві"(1921);
5) Конвенція N 11 "Проправо на організацію та об'єднання трудящих у сільському господарстві"(1921);
6) Конвенція N 15 "Промінімальний вік допуску підлітків на роботу як вантажників вугілля або кочегаріву флоті" (1921);
7) Конвенція N 16 "Прообов'язковий медичний огляд дітей і підлітків, зайнятих на борту суден"(1921);
8) Конвенція N 52 "Прощорічні оплачувані відпустки" (1936);
9) Конвенція N 58 "Промінімальний вік допуску дітей на роботу в морі" (1936);
10) Конвенція N 59"Про мінімальний вік прийняття дітей на роботу в промисловості"(1937);
11) Конвенція N 60"Про мінімальний вік прийняття дітей на непромислові роботи"(1937);
12) Конвенція N 77"Про медичний огляд дітей та підлітків з метою з'ясування їх придатності допраці в промисловості" (1946);
13) Конвенція N 78"Про медичний огляд дітей та підлітків з метою з'ясування їх придатності допраці на непромислових роботах" (1946);
14) Конвенція N 79"Про обмеження нічної праці дітей та підлітків на непромислових роботах"(1946);
15) Конвенція N 87"Про свободу асоціації та захист права на організацію"(1948);
16) Конвенція N 90"Про нічну працю підлітків у промисловості" (1948);
17) Конвенція N 98"Про застосування принципів права на організацію і на ведення колективнихпереговорів" (1949);
18) Конвенція N 103"Про охорону материнства" (1952) (перелічені 15 Конвенцій ратифіковані УказомПрезидії Верховної Ради Української РСР від 11 серпня 1956р.);
19) Конвенція N 45"Про застосування праці жінок на підземних роботах у шахтах будь-якого роду"(1935);
20) Конвенція N 95"Про охорону заробітної плати" (1949);
21) Конвенція N 111"Про дискримінацію в галузі праці та занять" (1958);
22) Конвенція N 112"Про мінімальний вік для прийняття на роботу рибалок" (1959) (перелічені 4Конвенції ратифіковані Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 30червня 1961 р.);
23) Конвенція N 14"Про щотижневий відпочинок на промислових підприємствах"(1921);
24) Конвенція N 106"Про щотижневий відпочинок у торгівлі та установах"(1957);
25) Конвенція N 115"Про захист трудящих від іонізуючої радіації" (1960);
26) Конвенція N 120"Про гігієну праці в торгівлі та установах" (1964);
27) Конвенція N 122"Про політику в галузі зайнятості" (1964) (перелічені 5 Конвенцій ратифікованіУказом Президії Верховної Ради Української РСР від 29 травня 1968р.);
28) Конвенція N 23"Про репатріацію моряків" (1926);
29) Конвенція N 27"Про зазначення ваги важких вантажів, які перевозяться на суднах"(1929);
30) Конвенція N 32"Про захист від нещасних випадків трудящих, зайнятих на навантаженні аборозвантаженні суден" (1932);
31) Конвенція N 69"Про видачу судновим кухарям посвідчень про кваліфікацію"(1946);
32) Конвенція N 73"Про медичний огляд моряків" (1946);
33) Конвенція N 92"Про приміщення для екіпажу на борту суден" (1949);
34) Конвенція N 108"Про національні посвідчення особи моряків" (1958);
35) Конвенція N 113"Про медичний огляд рибалок" (1959);
36) Конвенція N 116"Про частковий перегляд конвенцій, прийнятих Генеральною Конференцією МОП насвоїх перших 32 сесіях, з метою уніфікації положень про підготовкуАдміністративною Радою міжнародного Бюро Праці доповідей про застосуванняконвенцій" (1961);
37) Конвенція N 119"Про захист машин захисними пристосуваннями" (1963);
38) Конвенція N 123"Про мінімальний вік допуску на підземні роботи в шахтах і рудниках"(1965);
39) Конвенція N 124"Про медичний огляд молодих людей з метою визначення їх придатності до праці напідземних роботах у шахтах і рудниках" (1965);
40) Конвенція N 126"Про приміщення для екіпажа на борту рибальських суден" (1966) (перелічені 13конвенцій ратифіковані Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 4лютого 1970 р.);
41) Конвенція N 138"Про мінімальний вік прийняття на роботу" (1973);
42) Конвенція N 142"Про професійну орієнтацію та професійну підготовку в сфері розвитку людськихресурсів" (1975);
43) Конвенція N 149"Про зайнятість і умови праці та життя сестринського персоналу" (1977)(перелічені три конвенції ратифіковані Указом Президії Верховної РадиУкраїнської РСР від 7 березня 1979 р.);
44) Конвенція N 160"Про статистику праці" (1985) (ратифікована Указом Президії Верховної РадиУкраїнської РСР від 3 травня 1990 р.);
45) Конвенція N 133"Про приміщення для екіпажу на борту суден" (додаткові положення)(1970);
46) Конвенція N 147"Про мінімальні норми на торгових судах" (1976) (перелічені дві конвенціїратифіковані Постановою Верховної Ради України від 14 липня 1993р.);
47) Конвенція N 144"Про тристоронні консультації (міжнародні трудові норми)" (1976) (ратифікованаПостановою Верховної Ради України від 17 грудня 1993 р.);
48) Конвенція N 2 "Пробезробіття" (1919);
49) Конвенція N 154"Про сприяння колективним переговорам" (1981);
50) Конвенція N 158"Про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця" (1982) (переліченітри конвенції ратифіковані Постановами Верховної Ради України від 4 лютого 1994р.).
51) Конвенція N 156"Про рівне ставлення та рівні можливості для працюючих чоловіків і жінок:працюючі із сімейними обов'язками" (1981) (ратифікована Законом від 22 жовтня1999 року);
52) Конвенція N 105"Про ліквідацію примусової праці" (ратифікована Законом від 5 жовтня 2000року);
53) Конвенція N 182"Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці"(ратифікована Законом від 5 жовтня 2000 року);
54) Конвенція N 132"Про оплачувані відпустки" (переглянута у 1970 році) (ратифікована Законом від29 травня 2001 року);
55) Конвенція N 140"Про оплачувані учбові відпустки" (ратифікована Законом від 26 вересня 2002року);
56) Конвенція N 159"Про професійну реабілітацію і зайнятість інвалідів" (ратифікована Законом від 6березня 2003 р.);
57) Конвенція N 135"Про захист прав представників працівників на підприємстві та можливості, що їмнадаються" (ратифікована Законом від 15 травня 2003);
58) Конвенція N 150"Про адміністрацію праці: роль, функції та організація" (ратифікована Закономвід 1 липня 2004 року);
59) Конвенція N 81"Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" (ратифікована Законом від 8вересня 2004 року);
60) Конвенція N 129"Про інспекцію праці в сільському господарстві" (ратифікована Законом від 8вересня 2004 року);
61) Конвенція N 173"Про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця"(ратифікована Законом від 19 жовтня 2005);
62) Конвенція N 131"Про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, щорозвиваються" (ратифікована Законом від 19 жовтня 2005).
Крім того, вартовраховувати, що в Україні діє Конвенція 1977 року "Про захист трудящих відпрофесійного ризику, викликаного забрудненням повітря, шумом і вібрацією наробочих місцях" (іноді вона називається Конвенцією 1977 року "Про виробниченавколишнє середовище"), яка була ратифікована ще СРСР і набрала чинності дляСРСР з 3 червня 1989 року.
9. До найважливіших зусіх конвенцій, прийнятих МОП, можна віднести 13: 1) N 87 Про свободу асоціаціїта захист права на організацію (1948); 2) N 98 "Про застосування принципів правана організацію та на ведення колективних переговорів" (1949); 3) Конвенція N 29"Про примусову або обов'язкову працю" (1930); 4) N 105 "Про скасуванняпримусової праці" (1957 р.); 5) N 111 "Про дискримінацію в галузі праці тазанять" (1958); 6) N 100 "Про рівне винагородження чоловіків і жінок за рівнупрацю" (1951); 7) N 122 "Про політику в галузі зайнятості" (1964); 8) N 102 "Промінімальні норми соціального забезпечення" (1952); 9) N 97 "Протрудящих-мігрантів" (1949); 10) N 143 "Про трудящих-мігрантів"; 11) N 81 "Проінспекцію праці" (1947 р.); 12) N 129 "Про інспекцію праці в сільськомугосподарстві"; 13) N 144 "Про тристоронні консультації (міжнародні трудовінорми)" (1976). 3 з них (N 97, 102, 143) Україною нератифіковані.
Останнім часомвідповідно до Декларації МОП основних принципів та прав у світі праці, ухваленоїМОП на її 86 сесії 18 червня 1998 року, МОП сконцентрувала увагу на дотриманнінаступних Конвенцій, які вважаються основними: Конвенція N 29 "Про примусову абообов'язкову працю" (1930); N 87 "Про свободу асоціації та захист права наорганізацію" (1948); Конвенція N 98 "Про застосування принципів права наорганізацію і на ведення колективних переговорів" (1949); N 100 "Про рівневинагородження чоловіків і жінок за рівну працю" (1951); N 105 "Про скасуванняпримусової праці" (1957 р.); N 111 "Про дискримінацію в галузі праці та занять"(1958); Конвенція N 138 "Про мінімальний вік прийняття на роботу" (1973);Конвенція N 182 "Про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших формдитячої праці". Всі ці Конвенції Україною ратифіковані.
|