|
Стаття 1021. Оплата праці за сумісництвом Працівники, які працюють засумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвомпрацівників державних підприємств, установ, організацій визначаються КабінетомМіністрів України. (Доповнено статтею 1021згідно із
Законом України від 10.09.96 р. N 357/96-ВР) НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙКОМЕНТАР
до статті 1021 Кодексу законів про працю України 1. Формулювання"за фактичну роботу" не означає, що праця працівників, які уклалитрудовий договір про роботу за сумісництвом, повинна оплачуватися тількивідрядно. Почасова оплата праці сумісників є цілком допустимою. Встановленнядля працівників-сумісників нормованих виробничих завдань практика також вважаєнеобов'язковим. Теоретично із ст. 1021 КЗпП можна вивести вимогу прообов'язкове встановлення нормованих завдань при почасовій оплаті праці, але цявимога, якби вона пред'являлася, була б відірваною від реальних умов організаціїпраці, була б нездійсненною і тому б не виконувалася. До того ж законодавствоне передбачає механізму урахування в заробітній платі невиконання нормованихзавдань. Викладене дозволяє зробити висновок про те, що під фактично виконаноюроботою в частині першій ст. 1021 КЗпП повинна матися на увазі аборобота, виконання якої відображено у відрядному наряді, або робота, виконанняякої зафіксовано в табелі обліку робочого часу. Видачапрацівникові-суміснику нормованого завдання може виключати конфлікт підприємстваз органами державної податкової служби в тих випадках, коли викликає сумнівдотримання працівником-сумісником графіку виходу на роботу і правильністьвідбиття робочого часу працівника-сумісника в табелі обліку робочого часу. Цісумніви можуть бути викликані тим, що в один і той же час працівник-сумісникможе вважатися за документами як працюючий на основному робочому місці і нароботі за сумісництвом. Але поки що працівники державної податкової служби натакі речі не звертають уваги. 2. Якщо орган державноїподаткової служби володіє відомостями про те, що в той самий часпрацівник-сумісник обліковується як такий, що виконує роботу за основним місцемроботи і місцем роботи за сумісництвом, цілком можлива постановка питання пронеобґрунтованість віднесення на валові витрати підприємства заробітної плати,виплаченої працівникові-суміснику, а також нарахованих на цю заробітну платуобов'язкових зборів. Водночас законодавство в окремих випадках допускаєодержання працівником винагороди за той самий час у двох місцях: 1)висококваліфікованим спеціалістам народного господарства дозволяється запогодженням із власником здійснювати педагогічну діяльність у вищих навчальнихзакладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів у робочий час до 4годин на тиждень із збереженням за ними середньої заробітної плати за місцемосновної роботи (п. 11 Положення про умови роботи за сумісництвом працівниківдержавних підприємств, установ і організацій); 2) додаток до названогоПоложення допускає виконання працівниками з дозволу керівника підприємстваробіт, зазначених у п. 2 - 7 цього додатка, у робочий час "без утриманняіз заробітної плати"; 3) незалежним посередникам, членам примирних комісійі трудових арбітражів гарантується збереження середнього заробітку за основниммісцем роботи і, крім того, за рахунок сторін, що спорять, виплачуєтьсявинагорода за участь у вирішенні колективного трудового спору в розмірі"не менше середньомісячної заробітної плати" (ст. 14 Закону "Пропорядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)"; 4) заособами, що належать до категорії тимчасового переписного персоналу, булопередбачено збереження середньої заробітної плати і, крім того, оплата їх праціщодо здійснення перепису населення провадилась в порядку, визначеному КабінетомМіністрів (ст. 9 Закону "Про Всеукраїнський перепис населення").
|
