НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР
до статті 7 Кодексу законівпро працю України
1. У вітчизнянійсистемі законодавства склався великий масив правових норм, покликанихвідобразити особливості правового регулювання трудових відносин окремихкатегорій працівників. Багато з них містяться в Кодексі законів про працю, іншівстановлені спеціальними законами відповідно до вказівок, що містяться в Кодексізаконів про працю, треті передбачені законами (хоча і без зазначення на це вКодексі законів про працю, але не в суперечність з ним), четверті включені допідзаконних актів відповідно до доручень, що давались відповідним державниморганам у Кодексі законів про працю чи в інших законах. Є і такі підзаконніакти, які встановлюють особливості правового регулювання праці, не передбаченізаконами, але в силу повноваження, даного нормативними актами, що визначаютькомпетенцію відповідного органу виконавчої влади. Усі перелічені групи правовихнорм і нормативних актів, у тому числі і колишнього Союзу РСР, слід визнатичинними, якщо тільки немає конкретної правової підстави для визнання їх такими,що втратили чинність.
2. Норми чинногозаконодавства про працю диференціюють регулювання трудових відносин за такимикритеріями:
1) за ознакою вікувстановлені особливості правового регулювання праці молоді (осіб віком до 28років), неповнолітніх, у тому числі неповнолітніх віком від 14 до 15 років, від15 до 16 років і від 16 до 18 років. Досягнення пенсійного віку або іншогоблизького до нього віку в силу спеціальних норм також впливає у відповіднихвипадках на трудові правовідносини. Інколи трудо-правове значення набуває іінший вік. Так, щорічні медичні огляди обов'язкові для осіб віком до 21 року(ст. 191 КЗпП). На посади, які потребують виконання робіт із застосуваннямреспіраторів, приймаються особи віком від 20 до 35 років. Граничний вікперебування на таких посадах не повинен перевищувати 50 років, якщо не надаєтьсяпередбачений дозвіл (п. 9 Положення про Державну воєнізовану гірничорятувальнуслужбу);
2) за ознакою статівстановлені особливості правового регулювання праці жінок. Всередині цієї групипрацівників виділяються вагітні жінки;
3) за ознакоюсімейного стану встановлені пільги для жінок, що мають дітей віком до трьохроків; дітей віком до 6 років, якщо вони відповідно до медичного висновкупотребують домашнього догляду; дітей віком до 14 років; до 15 років, а також дляматерів-одиночок, що мають дітей віком до 14 років або дитину-інваліда.Більшість з цих пільг можуть бути надані іншій особі, що здійснює догляд задитиною (ст. 1861 КЗпП);
4) за ознакоювідношення до засобів виробництва встановлені особливості правового регулюванняпраці членів кооперативів, сільськогосподарських підприємств та фермерськихгосподарств (частина друга ст. 3 КЗпП);
5) за критеріємнаціональної належності засобів виробництва встановлені особливості правовогорегулювання праці працівників підприємств з іноземними інвестиціями (див. п. 15коментарю до ст. 3);
6) за критеріємгромадянства встановлені особливості правового регулювання праці іноземців, щоіммігрували в Україну з метою працевлаштування на певнийстрок;
7) за критерієм впливуумов праці на здоров'я працівника встановлені особливості правового регулюванняпраці на роботах з важкими та шкідливими умовами праці;
8) за критеріємінтенсивності інтелектуального і нервового навантаження встановлені особливостіправового регулювання праці педагогічних, науково-педагогічних, науковихпрацівників, лікарів, деяких інших категорій працівників;
9) ціла низка випадківдиференціації правового регулювання праці встановлена за критерієм галузінародного господарства, у якій здійснюється робота;
10) за критеріємстроку трудового договору встановлені особливості правового регулювання працітимчасових і сезонних працівників, а також працівників, що уклали строковийтрудовий договір;
11) за критеріємспіввідношення нормативного та індивідуального (договірного) регулюваннятрудових відносин виділяється група працівників, з якими можуть укладатисятрудові договори у формі контракту;
12) за критеріємсуспільної важливості виконуваних трудових функцій встановлені особливостіправового регулювання трудових відносин державних службовців. Всередині цієїгрупи встановлені особливості правового положення суддів, працівниківпрокуратури та деяких інших.
3. Наведений переліккритеріїв диференціації правового регулювання трудових відносин не є вичерпним.І все-таки він незрівнянно більш широкий, ніж передбачений ст. 7 КЗпП. Зурахуванням цього слід зробити висновок про те, що хоча в ст. 7 КЗпП і непередбачена можливість встановлення критеріїв диференціації правовогорегулювання праці, не передбачених цією статтею, все-таки такі критерії івідповідні їм особливості можуть встановлюватися. Ст. 7 КЗпП, яка покликана,відповідно до її заголовку, встановлювати критерії, напрями та межідиференціації правового регулювання трудових відносин, передбачила тільки окремікритерії такої диференціації. Внесення змін до ст. 7 КЗпП Законом від 15 грудня1993 року, у результаті якого зі статті було вилучено багато положень продиференціацію правового регулювання трудових відносин, не означало скасуванняраніше встановлених особливостей правового регулювання праці (якщо не вести мовупро особливості, встановлені для районів Крайньої Півночі, особливостей, що немогли застосовуватися, оскільки в Україні немає районів з такою назвою).Застосування цих особливостей можливо тільки для працівників арктичних науковихекспедицій та моряків, які працюють у цих районах.
4. Частина перша ст. 7КЗпП передбачає встановлення законодавством особливостей правового регулюванняпраці осіб, які працюють "у районах з особливими природними географічними,геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я". Ми взяли влапки слова зі ст. 7 КЗпП, щоб відразу ж підкреслити, що слова "умовамипідвищеного ризику для здоров'я" відносяться до характеристики районів, а неробіт. Іншими словами, за розглянутим критерієм можуть виділятися тількипрацівники, що працюють у відповідних районах, а не в умовах, визначениххарактером виробництва. Разом з тим це не виключає встановлення особливостейправового регулювання праці осіб, зайнятих на роботах з шкідливими інебезпечними умовами (ст. 7 Закону "Про відпустки"; ст. 100 КЗпП). Водночас узаконодавчих актах використовується і термінологія, в силу якої особливіприродні географічні і геологічні умови розглядаються як безпосередні ознакироботи ("робота з особливими природними географічними і геологічними умовами..."- ст. 100 КЗпП; робота, що виконується "в особливих природних географічних ігеологічних умовах", - ст. 8 Закону "Про відпустки").
5. З того часу, як у1993 році була передбачена можливість встановлення особливостей правовогорегулювання трудових відносин у зв'язку з особливими природними умовами,відповідне законодавство розвивалося досить повільно. Лише статтею 6 Закону "Простатус гірських населених пунктів в Україні" було передбачено встановлення пільггромадянам, які працюють у гірських районах. Відповідно до цієї статті КабінетМіністрів України прийняв постанову "Про умови оплати праці осіб, які працюють угірських районах".
6. Під ознаки районівз умовами підвищеного ризику для здоров'я підпадає територія, що зазналарадіоактивного забруднення внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС. Законом"Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідокЧорнобильської катастрофи" (ст. 39 - 47) встановлені істотні особливостірегулювання праці осіб, що працюють на території радіоактивного забруднення. Удеяких випадках вони набули подальшого розвитку в інших законах і підзаконнихактах.
7. Передбачаючиможливість встановлення особливостей правового регулювання праці тимчасових ісезонних працівників, ст. 7 КЗпП дає відповідь на питання, чи не суперечатьКонституції та законам України укази Президії Верховної Ради СРСР "Про умовипраці тимчасових працівників та службовців" і "Про умови праці працівників таслужбовців, зайнятих на сезонних роботах". Ці укази зберегли чинність в Україні,не діють вони лише в частині, що прямо суперечить законодавствуУкраїни.
8. Закон "Проаварійно-рятувальні служби" (ст. 13) передбачає встановлення особливостей праціта відпочинку оперативного особового складу спеціальних аварійно-рятувальнихслужб у статутах таких служб (із змісту ст. 9 Закону випливає, що маються наувазі саме статути аварійно-рятувальних служб як організаційних структур). Ст.13 згаданого Закону також передбачає затвердження Кабінетом Міністрів УкраїниСтатуту про дисципліну працівників спеціальних (воєнізованих)аварійно-рятувальних служб.
9. Ст. 7 КЗпП допускаєможливість встановлення законодавством додаткових підстав (крім передбаченихКодексом законів про працю) для припинення трудового договору окремих категорійпрацівників за певних умов. Тим самим визнається відповідність Кодексу законівпро працю нормам Закону "Про державну службу", Типової форми трудового договоруз працівником, діяльність якого пов'язана з державною таємницею, та іншихнормативних актів, якими встановлені додаткові підстави для звільненняпрацівників. Зберегли чинність і деякі нормативно-правові акти Союзу РСР, щопередбачають додаткові підстави для звільнення працівників (якщо вони, як цепередбачено Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р., несуперечать Конституції і законам України). Слід підкреслити, що додатковіпідстави для звільнення працівників можуть бути встановлені законодавством,тобто не тільки законами, але і підзаконними актами (актами органів виконавчоївлади) за умови, що відповідні державні органи належно уповноважені видаватитакі акти.
Додатковіпідстави припинення трудового договору
10. Низка додатковихпідстав для припинення трудового договору встановлена ст. 30 Закону "Продержавну службу". Вживання в частині першій названої статті слів "державнаслужба припиняється" дає підстави стверджувати, що звільнення працівників зпідстав, перелічених у цій частині, є не тільки правом відповідного державногооргану чи посадової особи перед працівником (державним службовцем), але і йогообов'язком перед державою, виконання якого контролюється органом, що має правовимагати від роботодавця виконання законів. Тому звільнення з підстав,перелічених у частині першій ст. 30 Закону "Про державну службу" не можнаоднозначно кваліфікувати як розірвання трудового договору з ініціативи власника.Воно здійснюється, зокрема, без згоди профспілкового органу, оскільки така згоданеобхідна при розірванні трудового договору з ініціативи власника тільки зпідстав, перелічених в частині першій ст. 43 КЗпП.
11. Відповідно до ст.7 КЗпП на підставі п. 1 частини першої ст. 30 Закону "Про державну службу"трудовий договір з державними службовцями припиняється у зв'язку з порушеннямвстановлених правил прийняття на роботу, тобто прийняттям на державну службу зпорушенням умов, встановлених ст. 4 Закону "Про державну службу". Такимипорушеннями слід вважати недодержання правил проведення конкурсного відбору чиіншої процедури, встановленої законодавством (наприклад, відсутність погодженняпризначення на посаду).
12. Державна службаприпиняється, а працівник повинен бути звільнений з роботи при недодержанніпов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених ст. 16 Закону"Про державну службу". З урахуванням цього працівник (державний службовець)підлягає звільненню в таких випадках:
1) здійсненнякорупційних дій, зазначених у ст. 1 Закону "Про боротьбу з корупцією". У ст. 7цього Закону прямо зазначено, що здійснення державним службовцем корупційних дійтягне за собою звільнення з посади. Корупційними діяннями визнаються: незаконнеодержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв'язку звиконанням таких функцій, матеріальних благ, послуг, пільг або одержанняпредметів (послуг) шляхом придбання їх за ціною нижче фактичної (дійсної)вартості, одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредитівабо позик, придбання цінних паперів, нерухомості або переваг, не передбаченихчинним законодавством;
2) недодержанняспеціальних обмежень, встановлених ст. 5 Закону "Про боротьбу з корупцією". Ст.5 Закону "Про боротьбу з корупцією" встановлює, що державний службовець не маєправа:
- сприяти,використовуючи своє службове становище, фізичним чи юридичним особам уздійсненні ними підприємницької діяльності, а також в одержанні субсидій,субвенцій, дотацій, кредитів або пільг з метою незаконного одержання за цематеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг;
- займатисяпідприємницькою діяльністю безпосередньо або через посередників або підставнихосіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, у якому вінпрацює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової,викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики). Створення(заснування) юридичної особи, а також володіння корпоративними правами неповинне визнаватись підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбаченихзаконодавством. Державні службовці позбавлені права бути лише учасниками повноготовариства, оскільки відповідно до визначення такого товариства (ст. 119 ЦК; ч.5 ст. 80 ГК; ст. 66 Закону "Про господарські товариства") усі його учасникизаймаються підприємницькою діяльністю, а також учасниками з повноювідповідальністю командитного товариства, оскільки такі учасники відповідно дост. 133 ЦК, ст. 81 Закону "Про господарські товариства" здійснюють управліннясправами такого товариства. Державні службовці не позбавлені, однак, права бутивкладниками в командитному товаристві, оскільки останні не здійснюютьпідприємницьку діяльність;
- входити самостійно,через представника або підставних осіб до складу правління або інших виконавчихорганів кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій,спілок, об'єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницькудіяльність;
- відмовляти фізичнимі юридичним особам в інформації, надання якої передбачено правовими актами,навмисне затримувати її, надавати недостовірну чи неповнуінформацію;
- сприяти,використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненніними зовнішньоекономічної, кредитно-банківської та іншої діяльності з метоюнезаконного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або іншихпереваг;
- неправомірновтручатися, використовуючи своє службове становище, у діяльність інших державнихорганів чи посадових осіб з метою перешкодити виконанню ними своїхповноважень;
- бути повіренимтретіх осіб у справах державного органу, діяльність якого вінконтролює;
- надавати незаконніпереваги фізичним чи юридичним особам під час підготовки і прийняттянормативно-правових актів або рішень;
3) участь у страйках івчинення інших дій, що перешкоджають нормальному функціонуванню державногооргану.