Запитання:

У чому різниця між звільненням за власним бажанням і за згодою сторін? Які існують законодавчі підстави відпрацьовувати два тижні перед звільненням?

Відповідь:

Посилаючись на положення ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП), зазначаємо, що за два тижні до бажаної дати звільнення працівник повинен попередити власника чи уповноважений ним орган про своє бажання звільнитися. Втім, власник чи уповноважений ним орган мають розірвати трудовий договір у бажаний працівником термін (без двотижневого відпрацювання) у зв’язку з: 

• переїздом на нове місце проживання; переведенням одного з подружжя на роботу в іншу місцевість;
• навчанням в освітній установі;

• неможливістю проживання в даній місцевості, підтвердженою медичним висновком;

• вагітністю;

• доглядом за дитиною до досягнення чотирнадцятилітнього віку чи доглядом за дитиною-інвалідом;

• доглядом за хворим членом родини відповідно до медичного висновку чи доглядом за інвалідом I групи;

• виходом на пенсію;

• прийомом на роботу за конкурсом,

а також з інших поважних причин.

Співробітник може також розірвати трудовий договір у визначений термін, якщо власник чи уповноважений ним орган не дотримуються трудового законодавства, умов колективного чи трудового договору (ч. 3 ст. 38 КЗпП)...

Строковий трудовий договір підлягає достроковому розірванню на вимогу співробітника у випадку його хвороби чи інвалідності, що перешкоджають виконанню його роботи (ч. 1 ст. 39 КЗпП), а також з причин, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП. У даному випадку законодавчо не встановлено обов’язковості попереднього повідомлення про це співробітником.

Звільнення «за згодою сторін» (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП), як правило, застосовується, якщо відпрацьовування передбачених законодавством двох тижнів не потрібно, і працедавець і співробітник розстаються «полюбовно».

Наголошуємо окремо, що власник чи уповноважений ним орган зобов’язані у встановлений за згодою сторін день звільнення видати трудову книжку, копію наказу про звільнення і провести зі співробітником остаточний розрахунок (ст. 47 КЗпП).