|
Відпустка одинокій матері.
Згідно ч.1 ст.182-1 Кодексу Законів про працю України одинокій матері щорічно надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.
Відповідно до роз’яснень начальника відділу умов та режимів праці Управління з питань організації праці Мінпраці та соціальної політики України (журнал «Вісник податкової служби України», № 10 (340), березень 2005 р.) п. 5 частини дванадцятої ст. 10 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька. Отже, участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє матері статусу одинокої.
Зважаючи на зазначене, до категорії одинокої матері належать: жінка, яка не перебуває у шлюбі та у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (у тому числі й розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання аліментів, i жінка, яка вийшла заміж, але її дитина новим чоловіком не усиновлена).
Відповідно із ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 2 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» дитина – особа віком до 18 років (повноліття), якщо за законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Крім цього, необхідно зазначити, що згідно роз’яснень начальника управління з питань організації праці Міністерства праці та соціальної політики України (газета «Праця і зарплата» № 26(414) за липень 2004 року) оскільки право на відпустку працівникам які мають дітей (ст. 19 Закону України «Про відпустки») не втрачається, а також те, що ця відпустка надається в році, а не за відпрацьований робочий рік, працівник може використати її незалежно від дати народження дитини – до чи після.
Згідно абз. 6 ст. 20 Закону України «Про відпустки» додаткові відпустки працівникам, які мають дітей переносяться на інший період, а згідно абз. 2 ст. 12 Закону України «Про відпустки» невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка. |